Браття, вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином дочки фараона, і захотів краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову гріховну насолоду, і ганьбу Христову вважав для себе більшим багатством, аніж єгипетські скарби, бо він дивився на майбутню нагороду.
І що ще скажу? Не вистачить мені часу, щоби розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Єффая, про Давида, Самуїла та пророків, які вірою перемагали царства, чинили справедливість, одержували обітниці, затуляли пащі левів, гасили силу вогню й уникали вістря меча, зміцнювались від немочі, були сильними на війні, проганяли полки чужинців; жінки одержували померлих своїх воскреслими. Інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще — воскресіння; інші зазнали наруги та бичування, а також кайданів і темниці, їх побивали камінням, розпилювали, піддавали катуванню, вони помирали від меча, тинялися в овечих і козячих шкурах, терпіли нестатки, скорботи, кривди — ті, яких увесь світ не був достойний, блукали пустелями й горами, печерами та ущелинами землі. І всі вони, одержавши засвідчення вірою, не одержали обіцяного, тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоби вони не без нас досягли досконалості.
Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, що нас обплутує, і з терпінням будемо бігти до боротьби, яка лежить перед нами, дивлячись на Ісуса, начальника і вдосконалювача віри.
КОМЕНТАРдо Апостола
