Браття, просимо і благаємо вас Господом Ісусом, щоби ви, прийнявши від нас, як належить вам поводитись і догоджати Богові, у тому ще більше зростали як ви й робите, бо ви знаєте, які настанови ми дали вам від Господа Ісуса. Бо то є воля Божа — освячення ваше, щоби ви утримувалися від розпусти; щоби кожен із вас міг утримувати свою посудину у святості та честі, а не у пристрасті похотей, як язичники, що не знають Бога; щоби ви ні в чому не поводилися з братом своїм протизаконно й користолюбно, бо Господь — месник за це все, як і раніше ми говорили вам і свідчили. Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до освячення. Отже, той, хто відкидає це, не людину зневажає, а Бога, Який і дав нам Духа Свого Святого.
Про братолюбність же нема потреби писати вам, бо ви самі навчені Богом любити один одного, бо ви так і поводитесь з усіма браттями по всій Македонії. Благаємо ж вас, браття, досягати більшого і старанно дбати про те, щоби жити спокійно, займатися своїми справами і працювати своїми власними руками, як ми заповідали вам; щоби ви поводилися благопристойно перед зовнішніми, і ні в чому не мали потреби.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло нагадує, що християнське життя потребує внутрішньої дисципліни. Аскеза — це не зневага до тіла, а вміння свідомо керувати своїми бажаннями, думками й станами, щоб життя не ставало полоненим пристрастей.
Саме тому він говорить про необхідність «зберігати свій сосуд у святості й честі». Людина не є пасивною перед власними бажаннями. Вона відповідальна за те, чому дозволяє керувати своїм серцем.
У біблійному розумінні серце — це внутрішній центр людини, де народжується вибір і визначається напрямок життя. Саме там ми або відкриваємося Божій дії, або закриваємося від неї.
Божа благодать може торкнутися людини дуже сильно, але самої миті духовного піднесення недостатньо. Щоб отримане від Бога не розсіялося, потрібні щоденна вірність, молитва, боротьба з гріхом і життя за заповідями.
Людина не спасає себе власними зусиллями, але вона покликана співпрацювати з благодаттю. Бог дає життя і силу, а ми маємо приготувати серце, здатне цей дар прийняти й зберегти.
Саме в цьому полягає християнська аскеза: не придушити життя, а очистити його, щоб у ньому було більше місця для Бога.
