Браття, ви — слава наша і радість. І тому, не стерпівши більше, ми захотіли лишитися в Афінах самі, і послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого та співробітника нашого у благовісті Христовому, щоби ствердити вас і наставити у вірі вашій, щоби ніхто не похитнувся у цих скорботах: бо ви самі знаєте, що на те нас призначено. Бо ми й тоді, як були у вас, передрікали вам, що маємо страждати, як і сталося, і ви це знаєте. Тому і я, не стерпівши більше, послав довідатися про віру вашу, щоби часом спокусник вас не спокусив, і не став марним труд наш. Тепер же, коли від вас прийшов до нас Тимофій з доброю звісткою про віру та любов вашу, і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас і бажаєте нас побачити, як і ми вас, то ми, у скорботі й нужді нашій, втішилися за вас, браття, ради віри вашої; бо тепер ми живі, якщо ви перебуваєте в Господі.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Фессалонікійська Церква переживала серйозні переслідування, і апостол Павло підтримує християн, нагадуючи: неприйняття віри не є чимось дивним. Сам Христос попереджав, що Його учні зустрічатимуть спротив.
Причина не завжди в особистій злості гонителів. Часто світ просто не приймає того способу життя, який відкриває Христос. Боже Царство пропонує інші цінності — любов замість ворожнечі, служіння замість панування, правду замість вигоди, милість замість помсти.
Коли люди звикають до іншого порядку, саме існування такого життя стає для них незручним нагадуванням, що можна жити інакше.
Тому справжнє християнське свідчення іноді викликає спротив не через гучні слова, а просто тому, що воно робить видимою іншу можливість життя.
Павло не закликає шукати переслідувань і не вважає страждання самоціллю. Але він нагадує: якщо віра справді змінює наше життя, вона не завжди буде зручною для навколишнього світу.
Завдання християнина — не відповідати ворожістю на ворожість, а залишатися вірним Христові й продовжувати свідчити про Царство.
