Браття, коли б ви були трохи поблажливі до мого безумства! Втім, ви і так поблажливі до мене. Я палаю за вас ревністю Божою; бо я заручив вас як чисту діву єдиному мужу, щоби представити Христу. Змій хитрістю своєю облестив Єву; я боюся, щоб і ваші уми не пошкодились, ухилившись від простоти і чистоти у Христі. Бо якби хто, прийшовши, почав проповідувати не того Ісуса, Якого ми проповідували, або якщо ви б одержали від нього не Того Духа, Якого одержали, або якщо він приніс би вам інше «благовістя», а не те, яке ви отримали, — то ви б з радістю прийняли такого. Та я думаю, що не маю ні в чому нестачі порівняно з ніби найвищими апостолами: хоч я і не вправний у слові, але не в знанні. Втім ми всіляко і за всіх обставин це вам показали.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Для апостола Павла християнство — це передусім свідчення про Христа і Боже Царство. Тому слова втрачають сенс, коли перетворюються на суперечку заради самої суперечки або на спосіб утвердити власну правоту.
У Коринфі, очевидно, багато сперечалися про питання, які здавалися надзвичайно важливими. Але поступово сама дискусія ставала важливішою за Христа, а бажання перемогти опонента — важливішим за істину.
Павло повертає християн до простого питання: що було головним тоді, коли вони вперше повірили? Не складні теорії й не перемога в богословських дискусіях, а Христос, зустріч із Ним і досвід нового життя.
Це не означає, що богослов’я чи обговорення віри непотрібні. Небезпека починається тоді, коли другорядне займає місце головного, а суперечка вже не веде до істини, любові й духовного зростання.
Іноді наймудрішим рішенням є не вступати в безкінечний спір. Бо християнин покликаний не довести, що він найправильніший, а свідчити про Христа так, щоб у його словах і житті було видно саме Його.
