Уті дні Павло і Варнава втекли до Лікаонських міст Лíстри та Дéрви та околиць їхніх; і там благовістили. У Лíстрі сидів один чоловік, слабий на ноги, кривий від утроби матері своєї, який ніколи не ходив. Він слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього й побачивши, що він має віру, щоби зцілитися, сказав гучним голосом: «Стань прямо на ноги твої!» І він відразу скочив і почав ходити. Народ же, побачивши, що зробив Павло, підніс голос свій, говорячи лікаонською: «Боги в людській подобі зійшли до нас!» І називали Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, бо він був красномовнішим. А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт биків із вінками, хотів разом із народом принести жертви. Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одежу свою і кинулись у натовп із криком: «Мужі, що це ви робите?! Ми такі самі люди, як і ви, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих нікчемних до Бога Живого, Який створив небо, землю і море, і все, що в них; Який у минулих поколіннях попустив усім народам ходити шляхами своїми, хоч і не переставав свідчити про Себе, коли благодіяв вам, подаючи з неба дощі й часи плодоносні та сповнюючи поживою й радістю серця ваші». І це кажучи, вони ледве спинили народ не приносити їм жертви.
КОМЕНТАРдо Апостола
