О дного разу, коли наблизився Ісус до Віффагії та Віфанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із учнів Своїх, сказавши: «Підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть. І коли хто вас спитає: «Навіщо відв’язуєте?» — так скажете йому: «Господь у ньому має потребу».
Пішовши ж, посланці знайшли, як Він сказав їм. Коли ж вони відв’язували осля, то сказали хазяї його до них: «Навіщо відв’язуєте осля?» Вони ж сказали: «Господь в ньому має потребу». І привели його до Ісуса, і, накинувши свій одяг на осля, посадили на нього Ісуса. Коли ж Він їхав, підстелювали одяг свій на дорозі.
А коли Він вже наближався до спуску з гори Оливної, почали всі численні учні, радіючи, хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони побачили, кажучи: «Благословенний Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небі й слава у вишніх!»
І деякі з фарисеїв із натовпу сказали до Нього: «Учителю, заборони учням Твоїм». І Він сказав їм у відповідь: «Кажу вам, що коли вони замовкнуть, то каміння закричить».
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: «Пішовши, приготуйте нам їсти пасху». Вони ж сказали Йому: «Де Ти хочеш, щоб ми приготували?» Він же сказав їм: «Ось, як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що глек води нестиме. Ідіть за ним до того дому, в який він увійде, і скажете господареві дому: “Говорить тобі Учитель: "Де світлиця, в якій би Мені пасху з учнями Моїми їсти?"” І він вам покаже горницю велику, вистелену; там приготуйте». І пішовши, вони знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
І коли настав час, Він возліг і дванадцять апостолів із Ним, і сказав до них: «Дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж Мені постраждати. Бо кажу вам, що не буду вже більше їсти від неї, доки вона не сповниться в Царстві Божому». І, взявши чашу, підніс хвалу і сказав: «Прийміть її та розділіть між собою; бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, доки Царство Боже не прийде».
І, взявши хліб і піднісши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: «Це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин». Також і чашу після вечері, кажучи: «Ця чаша — новий завіт у Крові Моїй, що за вас проливається. Однак, ось рука зрадника Мого зі Мною на столі. Проте Син Людський іде як призначено; але горе людині тій, якою Він видається». І вони почали питати один одного, хто з них є той, що має це зробити.
Була ж і суперечка між ними: хто з них має вважатися за більшого. Він же сказав їм: «Царі народів панують над ними й володарі їхні благодійниками звуться, а ви не так: але хто з вас більший, нехай буде як молодший, а начальник — як слуга. Бо хто більший: той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто возлежить? Я ж посеред вас, як слуга. Але ви були зі Мною в спокусах Моїх, і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, щоб ви їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моєму, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїля».
Сказав же Господь: «Симоне, Симоне! Ось, сатана просив, щоби просіяти вас, як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; і ти колись, навернувшись, зміцни братів твоїх». Той же сказав Йому: «Господи, з Тобою я готовий і до в’язниці, і на смерть піти». І Він сказав: «Говорю тобі, Петре, не заспіває сьогодні півень, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене».
І сказав їм: «Коли Я послав вас без гаманця і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу?» Вони ж сказали: «Ні в чому». Тоді сказав їм: «Але нині хто має гаманець, нехай візьме його, також і торбу, а хто не має, нехай продасть одежу свою і купить меч. Бо кажу вам, що й цьому написаному належить здійснитися на Мені: “І до злочинців прирівняли Його”. Бо те, що написано про Мене, наближається до свого кінця». Вони ж сказали: «Господи, ось два меча тут». А Він сказав їм: «Досить!». І, вийшовши, пішов за звичаєм на гору Оливну, пішли ж за Ним і учні Його.
