О дного разу Іуда Іскаріот, один із дванадцяти, пішов до первосвященників, щоби видати Його їм. Вони ж, почувши, зраділи, й пообіцяли йому срібло дати. І він шукав, як би в слушний час Його видати. І в перший день опрісноків, коли приносили в жертву пасхальне ягня, кажуть Йому учні Його: «Де хочеш, щоб ми, пішовши, приготували Тобі їсти пасху?» І посилає двох з учнів Своїх, і каже їм: «Підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який глек води несе; підіть за ним і куди він увійде, скажіть господареві дому: “Учитель говорить: "Де світлиця, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?"” І він вам покаже горницю велику, прибрану й готову; там приготуйте нам». І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
І як настав вечір, Він приходить із дванадцятьма. І коли вони возлежали та їли, Ісус сказав: «Амінь кажу вам: один із вас зрадить Мене, той, хто їсть зі Мною».
Вони ж почали сумувати і говорити Йому один за одним: «Невже я?», і інший: «Невже я?» Він же сказав їм у відповідь: «Один із дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо. Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський зраджується: краще було б їй, якби не родилася людина та».
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, і, благословивши, переламав і дав їм, і сказав: «Прийміть, їжте; це є Тіло Моє».
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм; і пили з неї всі. І сказав їм: «Це є Кров Моя нового завіту, що за багатьох проливається. Амінь кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму це нове вино в Царстві Божому».
І, проспівавши, пішли на гору Оливну. І говорить їм Ісус: «Усі ви зневіритеся в Мені цієї ночі, бо написано: “Вражу пастиря і розсіються вівці”. А після воскресіння Мого, чекатиму на вас у Галілеї».
Петро ж сказав Йому: «Хоч і всі зневіряться, але не я». І говорить йому Ісус: «Амінь кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, перш, ніж двічі півень проспіває, тричі відречешся від Мене». Він же ще більше запевняв: «Хоч би мені довелося померти з Тобою, не відречуся від Тебе». Так само й усі говорили.
І приходять у місце, що зветься Гефсиманія; і каже учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся». І бере Петра, Якова та Іоана із собою; і почав жахатися й сумувати. І каже їм: «Охоплена душа Моя смутком аж до смерті; побудьте тут і не спіть».
І, відійшовши трохи, впав на землю й молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця; і говорив: «Абба Отче! Все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю; але не чого Я хочу, а чого Ти».
І приходить і знаходить їх сплячими, й каже Петрові: «Симоне, спиш? Не міг ти не спати одної години? Не спіть і моліться, щоб не впасти у спокусу: дух бадьорий, плоть же немічна». І знову, відійшовши, помолився, те ж слово сказавши. І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі в них отяжіли, і вони не знали, що відповідати Йому.
І приходить утретє й каже їм: «Спіть далі та спочивайте. Годі, прийшов час, ось видається Син Людський у руки грішників. Вставайте, ходім: ось, той, хто зраджує Мене, наблизився».
