О дного разу, коли Ісус ще говорив, приходить Іуда, один із дванадцятьох, і з ним натовп великий з мечами та киями, від первосвященників, і книжників, і старійшин. Зрадник же Його дав їм знак, сказавши: «Кого я поцілую, Той і є; схопіть Його та відведіть обережно». І, прийшовши, одразу ж підійшов до Нього й каже: «Раббі́, раббі́!» І розцілував Його.
Вони ж наклали на Нього руки свої та схопили Його. Один же з тих, що стояли тут, вихопивши меча, вдарив раба первосвященника й відсік йому вухо. І, звернувшись, Ісус сказав їм: «Як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, узяти Мене. Щодня Я бував з вами в храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене. Але щоб збулися Писання».
Тоді, полишивши Його, всі втекли. І один юнак ішов слідом за Ним, загорнувшись простирадлом по голому тілу; і юнаки схопили його. Але він, покинувши простирадло, нагим утік від них.
І відвели Ісуса до первосвященника; і збираються до нього всі первосвященники, і старійшини та книжники. Петро ж ішов за Ним на відстані аж до середини двору первосвященника; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
Первосвященники ж і весь синедріон шукали на Ісуса свідчення, щоб умертвити Його; і не знаходили. Бо багато лжесвідчили проти Нього, але ці свідчення були суперечливими.
І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього, кажучи: «Ми чули, як Він говорить: “Я зруйную храм цей рукотворний і за три дні зведу інший, нерукотворний”». Але й таке свідчення їхнє було суперечливим.
І ставши посередині, первосвященник запитав Ісуса, кажучи: «Нічого не відповідаєш? Що вони проти Тебе свідчать?» Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященник запитав Його і каже Йому: «Чи Ти Христос, Син Благословенного?»
Ісус же сказав: «Я. І побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних». Первосвященник же, розірвавши одежі свої, каже: «Яких іще треба свідків? Ви чули богохульство! Як вам здається?» Вони ж усі присудили, що Він заслуговує на смерть.
І деякі почали плювати на Нього, й закривати лице Йому і бити Його й говорити Йому: «Проречи нам». І слуги взяли Його і били. І коли Петро був на дворі внизу, приходить одна зі служниць первосвященника і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, каже: «І ти був з Ісусом Назарянином».
Але він відрікся, кажучи: «Не знаю і не розумію, що ти говориш». І вийшов геть на передній двір; і півень заспівав. І служниця, побачивши його, знову почала говорити присутнім, що цей із них. Він же знову відрікся. І трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: «Та й справді ти з них, бо ти галілеянин, і вимова твоя схожа».
Він же почав клястися й божитися: «Не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите». І вдруге півень заспівав. І згадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: «Перш ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене»; і, впавши на землю, плакав.
І одразу ж вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели й видали Пілатові.
