О дного разу Ісус, вийшовши, пішов за звичаєм на гору Оливну, пішли ж за Ним і учні Його. Прийшовши ж на місце, сказав їм: «Моліться, щоб не впасти в спокусу».
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився, кажучи: «Отче, якщо хочеш, пронеси чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!» І вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі, і сказав їм: «Що ви спите? Вставши моліться, щоб не впасти в спокусу». Коли ж Він іще говорив, ось, натовп, і той, що звався Іуда, один із дванадцяти, ішов поперед ними, і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: кого я поцілую, той і є. Ісус же сказав йому: «Іудо, чи поцілунком Сина Людського видаєш?»
Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого все йде, сказали Йому: «Господи, чи не вдарити нам мечем?» І вдарив один із них раба первосвященника й відсік йому праве вухо. Ісус же сказав у відповідь: «Облиште, досить».
І, доторкнувшись до вуха його, зцілив його. І сказав Ісус до первосвященників і начальників сторожі та старійшин, що прийшли за Ним: «Мов на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене! Коли щодня бував Я з вами в храмі, ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви». Узявши ж Його, повели і привели в дім первосвященника.
Петро ж ішов слідом на відстані. Коли ж вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними. Коли ж він сидів біля вогню, одна служниця, побачивши його і придивившись до нього, сказала: «І цей із Ним був». Він же відрікся від Нього, кажучи: «Жінко, я не знаю Його».
І трохи згодом другий, побачивши його, сказав: «І ти з них». Але Петро сказав: «Ні, чоловіче». І як минуло ще з годину, хтось інший запевняв, кажучи: «Воістину і цей був із Ним, бо й він галілеянин». Сказав же Петро: «Чоловіче, не знаю, про що говориш». І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. І обернувшись, Господь поглянув на Петра. І згадав Петро слово Господа, як Він сказав йому: «Перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене». І, вийшовши геть, Петро гірко заплакав.
І мужі, які тримали Ісуса, глумилися й били Його; і, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його, кажучи: «Проречи, хто вдарив Тебе?» І багато іншої хули говорили на Нього. І як настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, та привели Його у свій синедріон, кажучи: «Чи Ти Христос? Скажи нам».
Він сказав їм: «Якщо скажу вам, не повірите; коли ж запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите. Віднині Син Людський сидітиме праворуч сили Божої». І сказали всі: «Отже, Ти Син Божий?» Він же до них сказав: «Ви говорите, що це Я». Вони ж сказали: «Яких іще свідчень треба нам? Бо ми самі почули з уст Його». І встало все зібрання їхнє і привели Його до Пілата.
