О дного разу повели Ісуса первосвященники, книжники і старішини народу до Пілата, і почали звинувачувати Його, кажучи: «Ми знайшли, що Він розбещує народ наш, і забороняє кесареві податки платити, називаючи Себе Христом Царем».
Пілат же запитав Його, кажучи: «Ти Цар іудеїв?» Він же сказав йому у відповідь: «Ти говориш». Пілат же сказав до первосвященників і натовпу: «Ніякої провини не знаходжу я в Людині Цій». Вони ж наполягали, кажучи: «Він підбурює народ, навчаючи по всій Іудеї, почавши від Галілеї аж до сюди».
Пілат же, почувши про Галілею, запитав: «Хіба Цей Чоловік галілеянин?» І, довідавшись, що Він із області Іродової, послав Його до Ірода, який теж був у Єрусалимі в ці дні. Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його побачити, тому що багато чув про Нього, і сподівався яке-небудь знамення від Нього побачити. І задавав Йому багато питань, але Він нічого не відповів йому.
Первосвященники ж і книжники стояли і завзято звинувачували Його. Але Ірод, зневаживши Його з воїнами своїми, і насміявшись, одягнув Його в білу одежу й відіслав назад до Пілата. Стали ж друзями між собою Ірод і Пілат того дня, бо раніше ворогували один із одним.
Пілат же, скликавши первосвященників і начальників і народ, сказав до них: «Ви привели до мене Чоловіка Цього, як такого, що розбещує народ; і ось, я перед вами дослідивши, не знайшов у Чоловікові Цьому жодної з провин, у яких ви звинувачуєте Його; і Ірод також, бо я послав вас до нього, і ось, нічого вартого смерті не знайдено в Ньому. Отже, покаравши Його, відпущу». А він мав потребу відпускати їм на свято одного в’язня. Але вони всі разом закричали, кажучи: «Забери Цього й відпусти нам Варавву!», який за бунт, що був у місті, і за вбивство був кинутий до в’язниці.
І знову Пілат сказав їм, бажаючи відпустити Ісуса, вони ж кричали, кажучи: «Розіпни, розіпни Його!» Він же утретє сказав до них: «Яке ж зло вчинив Він? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому; отже, покаравши Його, відпущу». Але вони й далі з великим криком вимагали, щоб Його було розіп’ято; і переміг крик їхній і первосвященників. І Пілат присудив, щоби сталося за проханням їхнім, і відпустив того, хто за бунт і вбивство був кинутий до в’язниці, якого просили; а Ісуса віддав на волю їхню.
І як повели Його, то, затримавши якогось Симона із Кірени, що ішов із поля, поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом. Ішли ж за Ним велика кількість народу й жінок, які били себе в груди та оплакували Його. Обернувшись же до них, Ісус сказав: «Дочки Єрусалима, не плачте за Мною, а плачте за собою та за дітьми вашими. Бо ось, приходять дні, коли скажуть: “Блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!” Тоді почнуть говорити горам: “Упадіть на нас!” і пагорбам: “Покрийте нас!” Бо якщо із сирою деревиною таке роблять, то що ж буде з сухою?» Вели ж і других двох злочинців з ним на смерть.
І коли прийшли на місце, що зветься «Череп», там розіп’яли Його та злочинців, одного праворуч, а другого ліворуч. Ісус же говорив: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що коять». Було ж близько шостої години, і темрява настала по всій землі аж до години дев’ятої. І було сонце затьмарено, і завісу храму роздерто посередині. І скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: «Отче, в руки Твої віддаю дух Мій!» І сказавши це, віддав дух.
Сотник же побачивши, що сталося, прославив Бога, кажучи: «Воістину Чоловік Цей праведний був». І весь народ, який зійшовся на видовище це, дивлячись на те, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. Стояли ж здалеку усі, хто знав Його, і жінки, які прийшли за Ним із Галілеї, і дивились на це.
І ось, муж на ім’я Йосиф, що був радником, муж добрий і праведний (він не брав участі в раді та справі їхній), із Аримафеї, міста Іудейського, який і сам очікував Царства Божого; цей, прийшовши до Пілата, попросив тіло Ісуса. І, знявши його, обвив його плащаницею і поклав його у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не був покладений. І день той був днем Приготування, наставала субота. А жінки, що ходили за Ісусом і прийшли з Ним із Галілеї, бачили гробницю, і як покладено було тіло Його. Повернувшись же, вони наготували пахощів і мира. І в суботу спочивали за заповіддю.
