Щоденні читання Святого Письма

На 6-му часі: Іс. 1:1-20.

Ісаї:
Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських.
Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.
Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізра­їль не знає [Мене], народ Мій не ро­­­зуміє.
На жаль, народ грішний, на­род обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраї­левого, — повернулися назад.
У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.
Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.
Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорож­ніло, як після руйнування чужинця­ми.
І за­лиши­лася дочка Сиону, як намет у вино­граднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.
Якби Господь Саваоф не полишив нам не­великого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!
Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.
Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?
Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і свят­кування!
Новомісяччя ваші і свята­ ваші ненавидить душа Моя: вони тя­гар для Мене; Мені тяжко нести їх.
І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;
навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю.
Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага зем­лі;
якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.

На вечірні:
Буття: Бут. 1:1-13.

На початку створив Бог небо і землю.
Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою.
І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло.
І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви.
І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.
І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.]
І створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так.
І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий.
І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.]
І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре.
І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так.
І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре.
І був вечір, і був ранок: день третій.

Приповісті: Притч. 1:1-20.

Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського,
щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму;
засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти;
простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість;
послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;
щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні.
Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння.
Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї,
тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї.
Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся;
якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини,
живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу;
наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю;
жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», —
сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх,
тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.
У очах усіх птахів даремно розставляються тенета,
а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі.
Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.
Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій,