Бог, що здавна багаторазово й різноманітно говорив отцям через пророків, у ці останні дні говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього, через Якого і віки створив. Той, будучи відблиском слави Його і відображенням єства Його, утримує все словом сили Своєї. Здійснивши ж Собою очищення наших гріхів, Він сів праворуч Божої величі на вишині та став настільки вищим за Ангелів, наскільки славніше від них успадкував ім’я. Бо кому коли з Ангелів сказав Бог: «Ти — Син Мій, Я нині породив Тебе»? І ще: «Я буду Йому за Отця, а Він буде мені за Сина»? Також, коли вводить Первородного у світ, промовляє: «Нехай поклоняться Йому всі Ангели Божі!» І якщо про Ангелів Він говорить: «Він робить Ангелів Своїх сильними, як вітри, і служителів Своїх, як вогняне полум’я», то про Сина говорить: «Престол Твій, Боже, на віки й віки, жезл царства Твого — жезл праведності. Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радості більше, ніж друзів Твоїх». Також: «На початку Ти, Господи, заснував землю, і небеса — діло рук Твоїх; вони загинуть, а Ти залишишся, і всі вони, як одяг, постаріють, і як одежу згорнеш їх, як гіматій, і будуть змінені. А Ти завжди Той самий, і літа Твої не скінчаться».
КОМЕНТАРдо Апостола
