Щоденні читання Святого Письма

На 6-му часі: Іс. 6:1-12.

Ісаї:
У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм.
Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: дво­ма­ закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав.
І взи­вали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Гос­подь Саваоф! уся земля повна слави Його!
І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням.
І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, — і очі мої бачили Царя, Господа Са­ваофа.
Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника,
і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.
І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене.
І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима будете дивитися — і не побачите.
Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх.
І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє.
І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі.

На вечірні:
Буття: Бут. 5:1-24.

Ось родовід Адама: коли Бог створив людину, за подобою Божою створив її,
чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх, і нарік їм ім’я: людина, в день створення їх.
Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф.
Днів Адама після народження ним Сифа було вісімсот [700] років, і породив він синів і дочок.
Усіх же днів життя Адамового було дев’ятсот тридцять років; і він помер.
Сиф жив сто п’ять [205] років і породив Єноса.
Після народження Єноса Сиф жив вісімсот сім [707] років і породив синів і дочок.
Усіх же днів Сифових було дев’ятсот дванадцять років; і він помер.
Єнос жив дев’яносто [190] років і породив Каїнана.
Після народження Каїнана Єнос жив вісімсот п’ятнадцять [715] років і породив синів і дочок.
Усіх же днів Єноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер.
Каїнан жив сімдесят [170] років і породив Малелеїла.
Після народження Малелеїла Каїнан жив вісімсот сорок [740] років і породив синів і дочок.
Усіх же днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер.
Малелеїл жив шістдесят п’ять [165] років і родив Яреда.
Після народження Яреда Малелеїл жив вісімсот тридцять [730] років і породив синів і дочок.
Усіх же днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер.
Яред жив сто шістдесят два роки і породив Єноха.
Після народження Єноха Яред жив вісімсот років і породив синів і дочок.
Усіх же днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер.
Єнох жив шістдесят п’ять [165] років і породив Мафусала.
І ходив Єнох перед Богом, після народження Мафусала, триста [200] років і породив синів і дочок.
Усіх же днів Єноха було триста шістдесят п’ять років.
І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його.

Приповісті: Притч. 6:3-20.

Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого;
не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм;
рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.
Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим.
Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря;
але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.]
Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого?
Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш:
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]
Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами,
моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми;
підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат.
Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення.
Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його:
очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну,
серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства,
лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.
Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;