Браття, маючи Великого Первосвященника, Який пройшов небеса, — Ісуса, Сина Божого, будемо твердо триматися сповідання нашого. Бо ми маємо не такого первосвященника, який не може страждати з нами в немочах наших, але такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси в усьому, крім гріха. Отже, з дерзанням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.
Бо будь-який первосвященник, який обирається з-поміж людей, для людей поставляється на служіння Богові, щоби приносити дари та жертви за гріхи, який міг би співчувати необізнаним і заблукалим, бо й сам схильний до слабкості; і тому він повинен як за народ, так і за себе самого приносити жертви за гріхи. І ніхто сам собою не приймає цієї честі, але покликаний Богом, як і Аарон.
Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу бути первосвященником, але Той, Хто сказав Йому: «Ти — Син Мій, Я сьогодні породив Тебе». Як і в іншому місці говорить: «Ти — священник повік, за чином Мелхіседека!»
КОМЕНТАРдо Апостола
