Щоденні читання Святого Письма

На 6-му часі: Іс. 25:1-9.

Ісаї:
Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь.
Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене.
Тому будуть прославля­ти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе,
бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни.
Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів.
І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчис­тіших вин;
і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах.
Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь.
І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!

На вечірні:
Буття: Бут. 9:8-17.

І сказав Бог Ною і синам його з ним:
ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас,
і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними;
укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.
І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди:
Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею.
І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі;
і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті.
І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі.
І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.

Приповісті: Притч. 12:8-22.

Хвалять людину за мірою розуму її, а розбещений серцем буде у презирстві.
Краще простий, але який працює на себе, ніж той, хто видає себе за знатного, але має потребу у хлібі.
Праведний турбується і про життя худоби своєї, серце ж нечестивих жорстоке.
Хто обробляє землю свою, той буде насичуватися хлібом; а хто йде слідом за тими, що марно гають час, той недоумкуватий. [Хто знаходить задоволення у гаянні часу за вином, той у своєму домі залишить безславність.]
Нечестивий бажає уловити в сіті зла; але корінь праведних твердий.
Нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх; але праведник вийде з біди. [Той, хто дивиться лагідно, помилуваний буде, а той, хто зустрічається у воротах, заважає іншим.]
Від плоду вуст своїх людина насичується добром, і нагорода людині — за ділами рук її.
Шлях нерозумного прямий у його очах; але хто слухає поради, той мудрий.
У нерозумного відразу ж виявиться гнів його, а розсудливий ховає образу.
Хто говорить те, що знає, той говорить правду; а у свідка неправдивого — омана.
Якийсь пустослів уражає наче мечем, а язик мудрих — лікує.
Вуста правдиві вічно перебувають, а неправдивий язик — тільки на мить.
Підступність — у серці зловмисників, радість — у миротворців.
Не станеться з праведником ніякого зла, нечестиві ж будуть сповнені злом.
Мерзота перед Господом — вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому.