Щоденні читання Святого Письма

На 6-му часі: Іс. 29:13-23.

Ісаї:
І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Ме­не, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських;
то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане.
Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?»
Яка нерозсудли­вість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив ме­не»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»?
Ще трохи,­ дуже трохи, і Ли­ван чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вва­жати за ліс?
І у той день глухі по­чують слова книги, і прозрі­ють із пітьми і мороку очі сліпих.
І страж­денні більше і більше будуть радіти у Господі, і бід­ні люди бу­­дуть торжествувати за Святого Ізраїля,
бо не буде більше­ кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправ­ди,
які заплутують людину у словах, і тому, хто ви­магає суду, біля воріт розстав­ляють сіті, і від­штовху­ють правого.
Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у со­ромі, і лице його більше не зблід­не.
Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шану­вати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим.

На вечірні:
Буття: Бут. 12:1-7.

І сказав Господь Авраму: піди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі;
і Я спороджу від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти благословенням;
Я благословлю тих, що благословляють тебе, і тих, що лихословлять тебе, прокляну; і благословляться у тобі всі племена земні.
І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам був сімдесяти п’яти років, коли вийшов з Харрана.
І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і все майно, яке вони придбали, і всіх людей, яких вони мали в Харрані; і вийшли, щоб іти в землю Ханаанську; і прийшли в землю Ханаанську.
І пройшов Аврам по землі цій [у довжину її] до місця Сихема, до діброви Море́. У цій землі тоді [жили] хананеї.
І явився Господь Авраму і сказав [йому]: нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І зробив там [Аврам] жертовник Гос­поду, Який явився йому.

Приповісті: Притч. 14:15-26.

Нерозумний вірить усякому слову, розсудливий же уважний до шляхів своїх.
Мудрий боїться і віддаляється від зла, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.
Запальний може зробити дурість; але людина, яка навмисне чинить зло, ненависна.
Невігласи одержують у частку собі глупоту, а розсудливі увінчаються знанням.
Схиляться злі перед добрими і нечестиві — біля воріт праведника.
Бідний ненавидимим буває навіть близькими своїми, а в багатого багато друзів.
Хто з презирством ставиться до ближнього свого, той грішить; а хто милосердний до бідних, той блаженний.
Чи не помиляються ті, що замишляють зло? [не знають милости і вірности ті, що чинять зло;] але милість і вірність у благомислячих.
Від усякої праці є прибуток, а від марнослів’я тільки збиток.
Вінець мудрих — багатство їх, а глупота невігласів глупотою і є.
Вірний свідок спасає душі, а неправдивий наговорить багато неправди.
У страху перед Господом — надія тверда, і синам Своїм Він притулок.