О дного разу якийсь чоловік прийшов до Ісуса і, кланяючись Йому, сказав: «Учителю! Я привів до Тебе мого сина, що має духа німого: і де тільки схопить його, кидає його на землю, й він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. І сказав я учням Твоїм, щоби вигнали його, та не змогли». Він же каже йому у відповідь: «О покоління невірне! Доки з вами буду? Доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене».
І привели його до Нього. І, одразу ж, побачивши Ісуса, дух стряснув біснуватого; і, впавши на землю, він валявся, пускаючи піну. І запитав Ісус батька його: «Як давно це сталося з ним?» Той сказав: «Змалку; і багато разів дух кидав його і в вогонь, і в воду, аби погубити його; але, коли щось можеш, змилуйся над нами й допоможи нам».
Ісус же сказав йому: «Якщо можеш вірувати — все можливе тому, хто вірує». І одразу ж батько отрока, скрикнувши, зі сльозами сказав: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству!» Ісус же, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, кажучи йому: «Душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього». І дух, скрикнувши та сильно стряснувши хлопця, вийшов; і той став, наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. Ісус же, взявши його за руку, підняв його; й він устав.
І коли Ісус увійшов у дім, учні запитували Його на самоті: «Чому ми не змогли вигнати його?» І сказав їм: «Цей рід не може вийти інакше, як від молитви й посту».
І вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався. Бо вчив учнів Своїх і говорив їм: «Сина Людського видано буде до рук людей і вб’ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне».
