Щоденні читання Святого Письма

На 6-му часі: Іс. 42:5-16.

Ісаї:
Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній.
Я, Господь, прикликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників,
щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі,­ — з темниць.
Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам.
Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я звіщу; перш ніж воно відбудеться, Я звіщу вам.
Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них.
Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір.
Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай звістять на ост­ровах.
Господь вийде, як велетень, як муж битв пробудить ревність; закличе і підніме воїнський крик, і по­каже Себе сильним проти ворогів Своїх.
Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати усе;
спустошу гори і па­гор­би, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера;
і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві шляхи — прямими: ось що Я зроблю для них і не залишу їх.

На вечірні:
Буття: Бут. 18:20-33.

І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий він, і гріх їх, дуже тяж­кий він;
зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся.
І повернули мужі звідти­ і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа.
І пі­­дійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим [і з праведником буде те саме, що з нечестивим]?
може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш [усього] місця цього ради п’ятдесятьох праведників, [якщо вони перебувають] у ньому?
не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб те саме було з праведником, що з нечестивим; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?
Господь сказав: якщо Я знайду­ в місті Содомі п’ятдесят пра­ведників, то Я заради них пощаджу [все місто й] усе місце це.
Авраам сказав у відповідь: ось, я насмілився говорити Владиці, я, порох і попіл:
можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через недостачу п’яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: не винищу, якщо найду там сорок п’ять.
Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: можливо, знайдеться там сорок? Він сказав: не зроблю того і заради сорока.
І сказав Авраам: нехай не прогнівається Владика, що я буду говорити: може, знайдеться там тридцять? Він сказав: не зроблю, якщо знайдеться там тридцять.
Авраам сказав: ось, я зважився говорити Владиці: можливо, зна­йдеться там двадцять? Він сказав: не знищу ради двадцяти.
Авраам сказав: нехай не прогнівається Владика, що я скажу ще один раз: мож­ливо, знайдеться там десять? Він сказав: не винищу заради десяти.
І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом; Авраам же повернувся у своє місто.

Приповісті: Притч. 16:17-17:17.

Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою.
Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість.
Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими.
Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний.
Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання.
Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота.
Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його.
Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.
Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті.
Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його.
Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий.
Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів.
Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру;
прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби].
Вінець слави — сивина, яка знаходиться на шляху правди.
Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста.
У полу кидається жереб, але всі рішення його — від Господа.
Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.
Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.
Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь.
Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.
Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].
Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.]
Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві.
Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.
Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.
На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.
Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.
Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.
Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом.
До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.