Щоденні читання Святого Письма

На 6-му часі: Іс. 58:1-11.

Ісаї:
Волай голосно, не стримуйся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його.
Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога:
«Чому ми постимося, а Ти не бачиш? смиряємо душі свої, а Ти не знаєш?» — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших.
Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті.
Чи такий той піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як трос­тину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господу?
Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо;
розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся.
Тоді відкриється, як зоря, світло­ твоє, і зцілення твоє швидко пророс­те, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе.
Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе,
і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світ­ло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень;
і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають.

На вечірні:
Буття: Бут. 43:26-31; 45:1-16.

І прийшов Йосиф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі.
Він запитав їх про здоров’я і сказав: чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? чи живий ще він?
Вони сказали: здоровий раб твій, батько наш; ще живий. [Він сказав: благосло­венна людина ця від Бога.] І схилилися вони і поклонилися.
І підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна,­ брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!
І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там.
І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву.
Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм.
І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
І сказав Йосиф братам своїм: я — Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним.
І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет;
але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали ме­не сюди, тому що Бог послав мене пе­ред вами для збереження вашого життя;
тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть;
Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визво­ленням.
Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській.
Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися;
ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє;
і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє.
І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами;
скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди.
Й упав він на шию Ве­ніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його.
І цілував усіх братів своїх і плакав, обій­маючи їх. Потім говорили з ним бра­ти його.
Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і при­ємно було фараонові і рабам його.

Приповісті: Притч. 21:23-22:4.

Хто зберігає вуста свої і язик свій, той зберігає від біди душу свою.
Зарозумілий злодій — кощунник ім’я йому — діє у запалі гордости.
Жадоба лінивця уб’є його, тому що руки його відмовляються працювати;
кожного дня він сильно жадає, а праведник дає і не шкодує.
Жертва нечестивих — мерзота, особливо коли з лукавством приносять її.
Лжесвідок загине; а людина, яка говорить те, що знає, буде говорити завжди.
Людина нечестива зухвала лицем своїм, а праведний тримає прямо путь свою.
Немає мудрости, і немає розуму, і немає ради всупереч Господу.
Коня готують на день битви, але перемога — від Господа.
Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото.
Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь.
Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються.
За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя.