Щоденні читання Святого Письма

На 6-му часі: Іс. 66:10-24.

Ісаї:
Звеселіться з Єрусалимом і радійте за нього усі, хто любить його! радійте з ним радістю усі, хто сумував за нього,
щоб вам годуватися і насичуватися від сосків утішення його, упиватися і насолоджуватися перенасиченням слави його.
Бо так говорить Господь: ось, Я направляю до нього мир як ріку, і багатство народів — як потік, що розливається для насолоди вашої; на руках будуть носити вас і на колінах пестити.
Як утішає когось мати його, так утішу Я вас, і ви будете втішені в Єрусалимі.
І побачите це, і зрадіє серце ваше, і кістки­ ваші розцвітуть, як молода зелень, і відкриється рука Господа рабам Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається.
Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його — як вихор, щоб вилити гнів Свій з люттю і покарання Своє з палаючим вогнем.
Бо Гос­подь з вогнем і мечем Своїм зробить суд над усякою плоттю, і багато буде вражених Господом.
Ті, які освячують і очищають себе у дібровах, один за одним, їдять свиняче м’ясо і мерзоти і мишей, — усі загинуть, — говорить Господь.
Бо Я знаю діян­ня їх і думки їх; і ось, прийду зібрати­ всі народи і язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою.
І покладу на них знамення, і пошлю зі спасенних від них до народів: у Фарсис, до Пула і Луда, до тих, що натягують лук, до Тубала і Явана, на далекі острови, які не чули про Мене і не бачили слави Моєї: і вони сповістять народам славу Мою
і представлять усіх братів ваших від усіх народів у дар Господу на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, на святу гору Мою, в Єрусалим, — говорить Господь, — подібно­ до того, як сини Ізраїлеві приносять дар у дім Господа у чистому сосуді.
З них буду брати також у священики і левити, — говорить Господь.
Бо, як нове небо і нова земля, які Я створю, завжди будуть перед лицем Моїм, — говорить Господь, — так буде і сíм’я ваше й ім’я ваше.
Тоді з мі­сяця у місяць і з суботи у суботу бу­де приходити усяка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь.
І будуть виходити і побачать трупи людей, які відступили від Мене: бо черва їх не помре, і вогонь їх не згасне; і будуть вони мерзотою для усякої плоті.

На вечірні:
Буття: Бут. 49:33-50:26.

І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого.

* За іншим прочитанням: Неффалим — сар­на струнка; він говорить прекрасні вислови.
Йосиф упав на лице батька свого, і плакав над ним, і цілував його.
І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували­ Ізраїля.
І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів.
Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так:
батько мій закляв ме­не, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.]
І сказав фараон: піди і по­ховай батька твого, як він закляв тебе.
І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської,
і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем.
З ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим.
І ді­йшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів.
І бачи­ли жителі землі тієї, хананеї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані.
І зро­били сини Яковові з ним, як він заповів їм;
і віднесли його сини його в землю Хана­анську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре.
І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погребіння ним батька свого.
І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили?
І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи:
так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це.
Прийшли і самі брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі.
І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога;
ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей;
отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх.
І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років.
І бачив Йосиф ді­­тей у Єфрема до третього роду, також­ і сини Махира, сина Манассіїного, народилися на коліна Йосифа.
І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову.
І закляв Йосиф синів Ізраїлевих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси.
І помер Йосиф­ ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті.

Приповісті: Притч. 31:8-32.

Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.
Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли;
упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку;
вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого.
Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками.
Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій.
Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм.
Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник.
Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої.
Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі.
Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено.
Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному.
Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.
Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її.
Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі.
Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським.
Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє.
Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її.
Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства.
Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її:
«багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх».
Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали.
Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!