Б ув один недужий — Лазар із Віфанії, селища Марії та Марфи, сестри її. Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
І послали сестри до Нього, кажучи: «Господи, ось той, кого Ти любиш, нездужає». Почувши ж, Ісус сказав: «Ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоби прославився Син Божий через неї». Любив же Ісус Марфу, і сестру її, і Лазаря. І як почув, що він занедужав, тоді пробув два дні на тому місці, де знаходився.
І після цього говорить учням: «Ходімо до Іудеї знов». Кажуть Йому учні: «Раббі́, нині шукали Тебе іудеї, щоби каменувати, і знову йдеш туди?» Відповів Ісус: «Чи не дванадцять годин у дні? Якщо хто ходить удень, той не спотикається, тому що світло світу цього бачить; якщо ж хто ходить уночі, спотикається, бо світла немає в ньому». Це сказав, і після цього говорить їм: «Лазар, друг наш, заснув; але Я йду щоб розбудити його».
Тоді сказали учні: «Господи! Якщо заснув, то одужає». Сказав же Ісус про смерть його, а вони думали, що про звичайний сон говорить. Тоді сказав їм Ісус прямо: «Лазар помер; і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього».
Тоді сказав Фома, що значить «Близнюк», іншим учням: «Ходімо й ми, щоби померти з Ним». Тоді, прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробниці.
Була ж Віфанія поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять. І багато з іудеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім. І як почула Марфа, що йде Ісус, зустріла Його; Марія ж у домі сиділа. Тоді Марфа сказала Ісусові: «Господи! Якби Ти був тут, брат мій не помер би. Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог».
Говорить їй Ісус: «Воскресне брат твій». Говорить Йому Марфа: «Знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день». Сказав їй Ісус: «Я є воскресіння й життя: хто вірує в Мене, якщо й помре, оживе.
І кожен, хто живе й вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?» Говорить Йому: «Так, Господи! Я вірую, що Ти — Христос, Син Божий, що у світ приходить». І, сказавши це, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, сказавши: «Учитель тут і кличе тебе». Вона ж, як почула, встає і йде до Нього.
Ісус же ще не ввійшов у селище, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа. Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, побачивши, що Марія поспіхом встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона йде до гробниці, щоби поплакати там. Марія ж, як прийшла туди, де був Ісус, побачивши Його, впала до Його ніг, кажучи Йому: «Господи, якби Ти був тут, не помер би брат мій».
Ісус же, як побачив, що вона плаче, і що іудеї, які прийшли з нею, плачуть, Сам засмутився духом і розхвилювався, і сказав: «Де ви поклали його?» Кажуть Йому: «Господи, піди й подивись». Заплакав Ісус. І говорили іудеї: «Дивись, як Він любив його». А деякі з них сказали: «Чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей не помер?»
Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробниці. А то була печера, й камінь лежав на ній. Говорить Ісус: «Візьміть камінь». Говорить Йому сестра померлого, Марфа: «Господи, вже смердить, бо він там чотири дні». Говорить їй Ісус: «Чи не сказав Я тобі, що, коли повіриш, побачиш славу Божу?»
Тоді взяли камінь від печери, де померлий лежав. Ісус же звів очі догори і сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. Я і знав, що Ти завжди Мене чуєш, але для народу, який стоїть тут, сказав це; щоби повірили, що Ти Мене послав». І сказавши це, викликнув гучним голосом: «Лазарю, виходь!»
І вийшов померлий, оповитий по ногах і руках пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Говорить їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть іти». Тоді багато хто з іудеїв, які прийшли до Марії і побачили, що зробив Ісус, увірували в Нього.
