О дного разу, коли наблизився Ісус до Єрусалима і прийшов у Віффаґі́ю до гори Оливної, тоді послав двох учнів, кажучи їм: «Підітьу село, що прямо перед вами; й одразу знайдете ослицю прив’язану і осля з нею; відв’язавши, приведіть до Мене.
І якщо хто скаже вам що-небудь, скажете, що Господь їх потребує; і зараз же пошле їх». Усе ж це було, щоби справдилося сказане через пророка, який говорить: «Скажіть дочці Сіоновій: ось, Цар твій іде до тебе смиренний, сидячи на ослиці й молодому ослі, синові під’яремної».
Учні ж, пішовши й зробивши так, як звелів їм Ісус, привели ослицю й осля і поклали на них одежі свої, і сів поверх них. Багато ж народу розстелили свої одежі по дорозі, а інші різали віття з дерев і встеляли дорогу. Народ же, що йшов перед Ним і позаду, виголошував, кажучи: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх!»
І коли увійшов Він у Єрусалим, усе місто сколихнулося, кажучи: «Хто Він?» Народ же говорив: «Він Ісус — пророк із Назарета Галілейського». А первосвященники й книжники, побачивши чудеса, які Він звершив, і дітей, які вигукували в храмі й говорили: «Осанна Сину Давидовому!» — обурились. І сказали Йому: «Чуєш, що вони кажуть?» Ісус же говорить їм: «Так, невже ви ніколи не читали: “З уст немовлят і дітей Ти створив хвалу”?» І, залишивши їх, вийшов геть із міста у Віфанію і заночував там.
Іоана 12:1-18, зач. 41
З а шість днів до Пасхи прийшов Ісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив із мертвих. І приготували Йому там вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним із тих, що возлежали з Ним.
Марія ж, узявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса й обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира. Тоді каже один із учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який мав Його видати: «Чому би було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?»
Сказав же він це не тому, що про бідних піклувався, а тому, що злодієм був: він мав при собі скарбничку для пожертв і носив, що туди кидали. І сказав Ісус: «Залиш її; вона до дня поховання Мого зберегла це. Бо бідних ви завжди маєте з собою, Мене ж не завжди маєте».
Тоді дізналися багато хто з іудеїв, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоби й Лазаря побачити, якого Він воскресив із мертвих. Вирішили ж первосвященники, щоб і Лазаря вбити, бо багато хто з іудеїв через нього приходили й вірували в Ісуса.
Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що йде Ісус до Єрусалима, взяли пальмове віття й вийшли назустріч Йому, і кричали: «Осанна! Благословенний Хто гряде в ім’я Господнє, Цар Ізраїля!» Ісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано: «Не бійся, дочко Сіона: ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі». Цього ж не зрозуміли спочатку учні Його, а коли було прославлено Ісуса, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це зробили Йому. Тоді народ, який був із Ним, коли Він покликав Лазаря з гробниці і воскресив його з мертвих, свідчив про це. Тому і зустрів Його народ, бо почув, що Він зробив це знамення.
