О дного разу наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою. І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу. Увійшов же сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцяти, і той, пішовши, домовився з первосвященниками та начальниками сторожі, як Його видати їм. І вони зраділи, і згодились срібла йому дати; а він пообіцяв, і шукав нагоди, щоб видати їм Його без народу.
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: «Пішовши, приготуйте нам їсти пасху». Вони ж сказали Йому: «Де Ти хочеш, щоб ми приготували?» Він же сказав їм: «Ось, як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що глек води нестиме. Ідіть за ним до того дому, в який він увійде, і скажете господареві дому: “Говорить тобі Учитель: "Де світлиця, в якій би Мені пасху з учнями Моїми їсти?"” І він вам покаже горницю велику, вистелену; там приготуйте». І пішовши, вони знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
І коли настав час, Він возліг і дванадцять апостолів із Ним, і сказав до них: «Дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж Мені постраждати. Бо кажу вам, що не буду вже більше їсти від неї, доки вона не сповниться в Царстві Божому». І, взявши чашу, підніс хвалу і сказав: «Прийміть її та розділіть між собою; бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, доки Царство Боже не прийде». І, взявши хліб і піднісши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: «Це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин». Також і чашу після вечері, кажучи: «Ця чаша — Новий Завіт у Крові Моїй, що за вас проливається. Однак, ось рука зрадника Мого зі Мною на столі. Проте Син Людський іде як призначено; але горе людині тій, якою Він видається». І вони почали питати один одного, хто з них є той, що має це зробити.
Була ж і суперечка між ними: хто з них має вважатися за більшого. Він же сказав їм: «Царі народів панують над ними й володарі їхні благодійниками звуться, а ви не так: але хто з вас більший, нехай буде як молодший, а начальник — як слуга. Бо хто більший: той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто возлежить? Я ж посеред вас, як слуга. Але ви були зі Мною в спокусах Моїх, і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, щоб ви їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моєму, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїля».
Сказав же Господь: «Симоне, Симоне! Ось, сатана просив, щоби просіяти вас, як пшеницю, але Я молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; і ти колись, навернувшись, зміцни братів твоїх». Той же сказав Йому: «Господи, з Тобою я готовий і до в’язниці і на смерть піти». І Він сказав: «Говорю тобі, Петре, не заспіває сьогодні півень, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене».
І сказав їм: «Коли Я послав вас без гаманця і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу?» Вони ж сказали: «Ні в чому». Тоді сказав їм: «Але нині хто має гаманець, нехай візьме його, також і торбу, а хто не має, нехай продасть одежу свою і купить меч. Бо кажу вам, що й цьому написаному належить здійснитися на Мені: “І до злочинців прирівняли Його”. Бо те, що написано про Мене, наближається до свого кінця». Вони ж сказали: «Господи, ось два меча тут». А Він сказав їм: «Досить!». І, вийшовши, пішов за звичаєм на гору Оливну, пішли ж за Ним і учні Його.
Матфея 26:1-20 ( Іоана 13:3-17, Матфея 26:21-39, Луки 22:43-45, Матфея 26:40-27:2), зач. 107
С казав Господь Своїм учням: «Ви знаєте, що через два дні Пасха буде, і Син Людський виданий буде на розп’яття». Тоді зібрались первосвященники та книжники, і старійшини народу у двір первосвященника, званого Каїафою, і вирішили на раді схопити Ісуса хитрістю й убити; але говорили: «Тільки не у свято, щоби не було заворушення в народі».
Коли ж Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, підійшла до Нього жінка з алавастром мира дорогоцінного й возливала Йому на голову, коли Він возлежав.
Побачивши ж це, учні Його обурилися, кажучи: «Навіщо таке марнотратство? Бо можна було б це миро продати за велику ціну й роздати вбогим». Дізнавшись же, Ісус сказав їм: «Навіщо бентежите жінку? Бо вона діло добре зробила для Мене. Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. Бо, виливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до погребіння. Амінь кажу вам: де б не було проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде і про те, що зробила вона, в пам’ять її».
Тоді один із дванадцятьох, званий Іуда Іскаріот, пішовши до первосвященників сказав: «Що хочете мені дати, і я вам видам Його?» Вони ж дали йому тридцять срібників; і відтоді він шукав нагоди, щоби видати Його.
Першого ж дня опрісноків підійшли учні до Ісуса, кажучи Йому: «Де хочеш, щоби ми приготувати Тобі їсти пасху?» Він же сказав: «Підіть у місто до такого-то і скажіть йому: “Учитель каже: "Час Мій близько; в тебе справлю пасху з учнями Моїми"”». І зробили учні як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
Коли ж настав вечір, Він возліг із дванадцятьма. Ісус, знаючи, що все віддав Йому Отець до рук, і що Він від Бога вийшов, і до Бога відходить, встає з вечері і складає верхню одежу і, взявши рушник, підперезався. Потім наливає води в умивальницю; і почав умивати ноги учням, і обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить до Симона Петра, й каже Йому той: «Господи! Чи Тобі умивати мої ноги?» Відповів Ісус і сказав йому: «Що Я роблю, ти не знаєш тепер, а зрозумієш після цього».
Каже Йому Петро: «Не вмиєш ніг моїх довіку!» Відповів йому Ісус: «Якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною». Каже Йому Симон Петро: «Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову!» Говорить йому Ісус: «Омитий не має потреби, тільки ноги вмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі». Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав: «Не всі ви чисті».
Коли ж умив ноги їхні і взяв одежу Свою, то, знову возлігши, сказав їм: «Чи знаєте, що Я зробив вам? Ви кличете Мене: “Учителю” і: “Господи”, — і добре кажете, бо Я Той і є. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив ваші ноги, то й ви повинні один одному вмивати ноги. Бо приклад дав Я вам, щоб як Я зробив вам, так і ви робили. Амінь, амінь кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. Якщо це знаєте, блаженні ви, коли робите це.
І коли вони їли, сказав: «Амінь кажу вам: один із вас зрадить Мене». І, дуже засмутившись, кожен із них почав говорити Йому: «Невже я, Господи?» Він же сказав у відповідь: «Хто опустить зі Мною руку в блюдо, той Мене зрадить; Син Людський відходить, як написано про Нього, горе ж тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було би цій людині, якби вона не народилася». Іуда ж, зрадник Його, сказав йому у відповідь: «Невже я, Раббі́?» Ісус говорить йому: «Ти сказав».
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, розломив, і дав учням і сказав: «Прийміть, їжте; це є Тіло Моє». І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами нове вино в Царстві Отця Мого». І, проспівавши, пішли на гору Оливну.
Тоді говорить їм Ісус: «Усі ви зневіритесь в Мені цієї ночі, бо написано: “Вражу пастиря, і розсіються вівці отари”; після ж воскресіння Мого чекатиму на вас у Галілеї».
Петро ж сказав Йому у відповідь: «Якщо і всі зневіряться в Тобі, я ніколи не зневірюсь». Сказав Йому Ісус: «Амінь кажу тобі, що в цю ніч, перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене». Говорить Йому Петро: «Хоч би мені довелося з Тобою померти, не відречуся від Тебе». Подібне ж і всі учні сказали.
Тоді приходить з ними Ісус у місце, що зветься Гефсима́нією, і говорить учням: «Посидьте тут, поки Я піду, помолюся там». І, взявши Петра і двох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. Тоді говорить їм Ісус: «Охоплена душа Моя смутком аж до смерті; побудьте тут зі Мною і не спіть». І, пройшовши трохи далі, упав Він на лице Своє, молячись і кажучи: «Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине ця чаша Мене! А втім, не як Я хочу, а як Ти».
Явився ж Йому Ангел із неба, зміцнюючи Його. А як був у борінні, старанніше молився. Був же піт Його, ніби краплі крові, що падають на землю. І вставши від молитви, приходить до учнів і знаходить їх сплячими, й говорить Петрові: «Чи так не змогли ви й однієї години не спати разом зі Мною? Не спіть і моліться, щоби не впасти у спокусу: дух бадьорий, плоть же немічна». Потім удруге, відійшовши, помолився, кажучи: «Отче Мій! Якщо не може ця чаша минути Мене, щоби Мені не випити її, нехай буде воля Твоя». І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі отяжіли. І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те ж слово.
Тоді приходить до учнів Своїх і говорить їм: «Спіть далі й відпочивайте, ось, наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників; встаньте, ходім: ось, наблизився той, хто зраджує Мене». І, коли Він ще говорив, ось Іуда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним натовп великий з мечами та киями, від первосвященників і старійшин народних. Зрадник же Його подав їм знак, кажучи: «Кого я поцілую, Той і є, схопіть Його». І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: «Радуйся, Раббі́!» І розцілував Його. Ісус же сказав йому: «Друже, так ось для чого ти прийшов!» Тоді, підійшовши, наклали руки на Ісуса, і схопили Його.
І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященника, відсік йому вухо. Тоді говорить йому Ісус: «Поверни меч твій на місце його, бо всі, що візьмуться за меч, від меча й загинуть; чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш, як дванадцять легіонів Ангелів? Як же збудуться Писання, що так має статися?» В той час сказав Ісус до натовпу: «Як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня у вас сидів Я, навчаючи в храмі, і ви не схопили Мене». Це ж усе сталося, щоб сповнилися Писання пророків.
Тоді всі учні, залишивши Його, втекли. А ті, що схопили Ісуса, відвели Його до Каїафи, первосвященника, де книжники та старійшини були зібрані. Петро ж ішов за Ним на відстані, до двору первосвященника; і, ввійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити кінець. Первосвященники ж і старійшини, і синедріон увесь шукали лжесвідчення на Ісуса, щоб умертвити Його, і не знайшли; і, хоч багато лжесвідків прийшло, не знайшли.
Але, нарешті, прийшли два лжесвідки і сказали: «Він говорив: “Можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його”». І, вставши, первосвященник сказав Йому: «Нічого не відповідаєш? Що вони проти тебе свідчать?»
Ісус же мовчав. І первосвященник, звернувшись до Нього, сказав: «Заклинаю Тебе Богом Живим, щоби Ти нам сказав, чи ти Христос, Син Божий?» Говорить йому Ісус: «Ти сказав. Проте кажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних». Тоді первосвященник розірвав одежі свої, кажучи: «Він богохульствує! Яких іще треба свідків? Ось, нині ви почули богохульство Його! Як вам здається?» Вони ж сказали у відповідь: «Заслуговує на смерть».
Тоді плюнули в лице Йому і знущалися з Нього, а деякі били Його по обличчю, кажучи: «Проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?» Петро ж сидів зовні у дворі. І підійшла до нього одна служниця, кажучи: «І ти був з Ісусом Галілеянином». Він же відрікся перед ними всіма, кажучи: «Не знаю, що ти говориш». Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша, й говорить тим, що були там: «І цей був з Ісусом Назореєм». І він знову відрікся з клятвою: «Не знаю Цього Чоловіка».
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: «Воістину і ти з них, бо й вимова твоя викриває тебе». Тоді він почав клястися й божитися: «Не знаю Цього Чоловіка». І раптом півень заспівав. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: «Перш, ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене». І вийшовши геть, заплакав гірко.
А коли настав ранок, усі первосвященники та старійшини народу склали раду проти Ісуса, щоб умертвити Його. І, зв’язавши Його, відвели й видали Його Понтію Пілату, наміснику.
