У той час усі первосвященники та старійшини народу склали раду проти Ісуса, щоб умертвити Його; і, зв’язавши Його, відвели й видали Його Понтію Пілату, наміснику. Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Його засуджено, і, розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященникам і старійшинам, кажучи: «Згрішив я, зрадивши кров невинну».
Вони ж сказали: «Що нам до того? Гляди сам». І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, і, пішовши, повісився. Первосвященники ж, узявши срібники, сказали: «Не можна класти їх у корба́н, тому що це ціна крові». І, склавши раду, купили за них поле гончареве для поховання чужинців; тому й зветься поле те Полем Крові до цього дня. Тоді збулося сказане через Єремію пророка, який каже: «І взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили деякі з синів Ізраїля, і дали їх за поле гончареве, як звелів мені Господь».
Ісус же став перед намісником. І спитав Його намісник, кажучи: «Ти Цар іудеїв?» Ісус же сказав йому: «Ти кажеш». І коли звинувачували Його первосвященники та старійшини, Він нічого не відповів. Тоді говорить Йому Пілат: «Чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?» І не відповів йому ні на жодне слово, так що намісник вельми дивувався. На кожне ж свято намісник мав звичай відпускати народові в’язня, якого хотіли. Був тоді в них відомий в’язень, званий [Ісус] Варавва; отже, коли вони зібралися, сказав їм Пілат: «Кого хочете, щоб я відпустив вам: [Ісуса] Варавву чи Ісуса, якого називають Христом?» Бо знав, що видали Його через заздрість.
Коли ж він сидів на суддівському місці, послала до нього дружина його сказати: «Не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього». Але первосвященники і старійшини підмовили натовп, щоби випросили Варавву, а Ісуса погубили. Намісник же сказав їм у відповідь: «Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам?» Вони ж сказали: «Варавву». Говорить їм Пілат: «Що ж мені зробити з Ісусом, якого звуть Христом?» Кажуть йому всі: «Хай буде розіп’ятий». Намісник же сказав: «Яке ж зло вчинив Він?» Вони ж іще дужче кричали, кажучи: «Нехай буде розіп’ятий!» Пілат же, побачивши, що ніщо не допомагає, але ще сильніше заворушення зростає, взяв води, вмив руки перед натовпом, кажучи: «Не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви». І весь народ сказав у відповідь: «Кров Його нехай впаде на нас і на дітей наших».
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, віддав на розп’яття. Тоді воїни намісника, взявши Ісуса в преторій, зібрали на Нього всю когорту і, роздягнувши Його, одягли Його в багряницю. І, сплівши вінець із терну, поклали на голову Його, і дали тростину в праву руку Його. І, ставши перед Ним на коліна, глумилися з Нього, кажучи: «Радуйся, Царю іудеїв!» І, обплювавши Його, взяли тростину й били по голові Його. А коли наглумились із Нього, зняли з Нього багряницю, і вдягли Його в одяг Його, і відвели Його на розп’яття. Виходячи ж, знайшли чоловіка киренця на ім’я Симон; цього змусили взяти хрест Його.
І, прийшовши на місце, яке зветься Голгофа, що значить «Місце черепа», дали Йому випити оцту змішаного з жовчю; і, спробувавши, не схотів випити. А ті, що розіп’яли Його, розділили одежі Його, кидаючи жереб; і, сидячи, стерегли Його там; і поставили над головою Його напис вини Його: «Цей є Ісус, Цар іудеїв».
Тоді розпинають із Ним двох розбійників: одного праворуч і одного ліворуч. Один із повішених злочинців лихословив Його, кажучи: «Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас». Відповівши ж, другий докоряв йому, кажучи: «Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержуємо; а Він нічого лихого не вчинив». І казав Ісусові: «Згадай про мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!»
І сказав йому Ісус: «Амінь кажу тобі: сьогодні зі Мною будеш в раю». А перехожі хулили Його, хитаючи головами своїми і кажучи: «Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста!». Подібно ж і первосвященники, глузуючи з книжниками та старійшинами і фарисеями, говорили: «Інших спас, Себе Самого не може спасти! Якщо Він Цар Ізраїля, нехай зійде нині з хреста, і увіруємо в Нього. Уповав на Бога; нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо він казав: “Я — Божий Син”». Так само і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
Від шостої ж години темрява настала по всій землі тій до години дев’ятої. Близько ж дев’ятої години скрикнув Ісус голосом гучним, кажучи: «Елі́, Елі́! Ла́ма шевахта́ні?» що значить: «Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?!» Деякі з тих, що там стояли, почувши, говорили: «Іллю кличе Він». І зараз же побіг один із них, узявши губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити; а інші говорили: «Стривай, подивимось, чи прийде Ілля спасти Його». Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
І ось, завісу храму було розірвано надвоє, зверху донизу; і земля здригнулася; і скелі розкололися; і гробниці відкрились; і багато тіл померлих святих воскресли і, вийшовши з гробниць, після воскресіння Його ввійшли в святий град і явились багатьом. Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже й говорили: «Воістину Він був Божий Син».
А як тоді був день Приготування, то іудеї, щоб не залишити тіл на хресті в суботу (бо великий день був тієї суботи), попросили Пілата, щоби перебити в них гомілки, і зняти. Отже, прийшли воїни і першому перебили гомілки, і другому, розіп’ятому з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили Йому гомілок, але один із воїнів списом проколов Йому бік, і одразу ж витекли кров і вода. І той, хто бачив, засвідчив, і істинне його свідчення; і він знає, що істину говорить, щоб ви увірували. Бо це сталося, щоб сповнилось Писання: «Кістка його не буде зламана». І знову, інше Писання говорить: «Будуть дивитися на Того, Якого прокололи».
Було ж там і багато жінок, які дивилися здалеку, які прийшли за Ісусом із Галілеї, служачи Йому; серед яких були Марія Магдалина й Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Зеведеєвих. Коли ж настав вечір, прийшов чоловік багатий із Аримафеї, на ім’я Йосиф, який також був учнем Ісуса. Він, прийшовши до Пілата, просив тіло Ісуса. Тоді Пілат звелів віддати тіло. І, взявши тіло, Йосиф обвив його плащаницею чистою і поклав його в новій своїй гробниці, яку він витесав у скелі; і, приваливши камінь великий до входу гробниці, відійшов. Була ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи проти гробниці.
