Уті дні Петро та Іоан ішли разом до храму о годині молитви дев'ятій. І був там один чоловік, кривий від утроби матері своєї, якого приносили та клали щодня перед дверима храму, що називалися Красними, просити милостині у тих, хто входив до храму. Він, побачивши Петра та Іоана, що мали ввійти до храму, просив у них милостині. Петро ж, пильно глянувши на нього, з Іоаном, сказав: «Подивись на нас». І він пильно дивився на них, сподіваючись що-небудь одержати від них. І сказав Петро: «Срібла й золота в мене нема, а що маю, те даю тобі: в ім'я Ісуса Христа Назорея встань і ходи!» І, взявши його за праву руку, підвів; і одразу зміцніли його ступні й щиколотки; і, скочивши, він став і почав ходити, і ввійшов із ними до храму; і ходив, і скакав, хвалячи Бога.
КОМЕНТАРдо Апостола
