Уті дні начальники народу, побачивши сміливість Петра та Іоана, і помітивши, що вони люди невчені та прості, вони дивувались, а разом із тим упізнавали їх, що вони були з Ісусом; а дивлячись на зціленого чоловіка, який стояв із ними, нічого не могли сказати проти. І, наказавши їм вийти геть із синедріону, міркували між собою, кажучи: «Що нам зробити цим людям? Бо через них сталося явне знамення, що стало відоме всім, хто живе в Єрусалимі, і ми не можемо відкинути цього. Але, щоби це не розголошувалося більше в народі, з погрозою заборонімо їм говорити про це ім'я будь-кому з людей». І, покликавши їх, звеліли їм зовсім не говорити й не вчити про ім'я Ісуса. Але Петро та Іоан сказали до них у відповідь: «Розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога? Бо ми не можемо не говорити про те, що побачили й почули». Вони ж, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося. Бо було понад сорок років тому чоловікові, над яким сталося це знамення зцілення.
КОМЕНТАРдо Апостола
