Уті дні Стефан, сповнений віри та сили, творив великі чудеса та знамення в народі. Були ж деякі з так званої синагоги лібертинців, і кіринейців, і александрійців, та деякі з Кілікíї і Асíї, що сперечалися зі Стефаном; та не могли протистояти мудрості й Духові, Яким він говорив. Тоді вони підмовили якихось чоловіків сказати: «Ми чули, як він говорив хулу на Мойсея і на Бога». І підбурили народ, і старійшин, і книжників і, прийшовши, схопили його і привели в синедріон. І поставили лжесвідків, які казали: «Цей чоловік не перестає говорити хулу на це святе місце і на Закон. Бо ми чули, як він казав: “Ісус Назорей — Він зруйнує це місце і змінить звичаї, які передав нам Мойсей”». І всі, хто сидів у синедріоні, дивлячись на нього, бачили лице його, немов лице Ангела.
Тоді сказав первосвященник: «Чи справді воно так?» Він же сказав: «Мужі браття і отці, послухайте. Бог слави явився отцю нашому Аврааму, коли той був у Месопотамії, до переселення його в Харран, і сказав до нього: “Вийди із землі твоєї і з роду твого та йди в землю, яку Я тобі покажу”. Тоді, вийшовши із землі Халдейської, він оселився в Харрані; а звідти, після смерті батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете. І не дав йому на ній спадщини ані на слід стопи.
Соломон же збудував Йому дім. Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як говорить пророк: “Небо Мені престол, і земля — підніжжя ніг Моїх. Який же дім збудуєте Мені, говорить Господь, або яке місце для спочинку Мого? Чи не Моя рука створила все це?”
Вперті та необрізані серцем і вухами! Ви завжди Духові Святому противитесь, як отці ваші, так і ви! Кого з пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого ви нині стали, ви, які прийняли Закон при служінні Ангелів, і не зберегли!»
Слухаючи це, вони лютували в серцях своїх і скреготали на нього зубами. А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу та Ісуса, Який стояв праворуч Бога, і сказав: «Ось, я бачу розкриті небеса та Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога». Вони ж, закричавши гучним голосом, позатуляли вуха свої та однодушно кинулись на нього, і, вивівши за місто, стали каменувати. Свідки ж поклали одежу свою біля ніг юнака на ім'я Савл. І каменували Стефана, який взивав і говорив: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» І, прихиливши коліна, вигукнув гучним голосом: «Господи, не постав їм це за гріх!» І сказавши це, спочив.
КОМЕНТАРдо Апостола
