Уті дні у Кесáрії був один чоловік на ім'я Корнилій, сотник із когорти, званої Італійською. Він був благочестивим і боявся Бога з усім домом своїм, творив багато милостині народу і завжди молився Богові. Близько дев'ятої години дня він у видінні ясно побачив Ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: «Корнилію!» Він же, глянувши на нього і злякавшись, сказав: «Що, пане?» Той сказав йому: «Молитви твої та милостині твої прийшли на пам'ять перед Богом. І тепер пошли до Іоппíї мужів і запроси до себе Симона, званого Петром. Він гостює в одного чоловіка, Симона чинбаря, дім якого біля моря». Коли ж Ангел, який говорив із Корнилієм, відійшов, він покликав двох зі слуг своїх і благочестивого воїна з тих, які були при ньому, і, розповівши їм усе, послав їх в Іоппíю.
Другого дня, коли вони йшли й наближалися до міста, близько шостої години Петро піднявся на покрівлю дому помолитися, і зголоднів, і захотів їсти. Поки ж готували, прийшов на нього зáхват, і бачить він розкрите небо і якусь посудину, ніби велике полотно, прив'язане за чотири кінці, що спускається на землю і сходить до нього; у ній були усілякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні. І був голос до нього: «Встань, Петре, заколи та їж». Та Петро сказав: «Ні, Господи, бо я ніколи не їв нічого скверного або нечистого». І вдруге був голос до нього: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим». Сталося це тричі; і посудина знову піднялася на небо.
КОМЕНТАРдо Апостола
