О дного разу приходить Ісус до міста самарійського, що зветься Сиха́р, поблизу поля, яке дав Яків Йосифу, синові своєму. Була ж там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сидів так біля криниці. Було близько шостої години. Приходить жінка з Самарії набрати води.
Говорить їй Ісус: «Дай Мені напитися». Бо учні Його відійшли до міста, щоб їжі купити. Говорить Йому самарянка: «Як ти, іудей, напитися просиш у мене, самарянки?» (бо не знаються іудеї з самарянами).
Відповів Ісус і сказав їй: «Якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: «Дай Мені напитись», то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої».
Говорить Йому жінка: «Пане, в Тебе і черпака нема, і криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам цю криницю, і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?»
Відповів Ісус і сказав їй: «Всякий, хто п'є воду цю, знову захоче пити, а хто вип'є води, яку Я дам йому, той не хотітиме пити повік; але вода, яку дам йому, стане в ньому джерелом води, що рине у життя вічне».
Говорить до Нього жінка: «Пане, дай мені цієї води, щоб мені не хотіти пити і не приходити сюди черпати».
Говорить їй Ісус: «Іди, поклич чоловіка свого і приходь сюди». Відповіла жінка і сказала Йому: «Не маю я чоловіка». Говорить їй Ісус: «Добре ти сказала: “Чоловіка не маю”, бо п'ятьох чоловіків ти мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі. Це ти істинно сказала».
Говорить Йому жінка: «Господи, бачу, що Ти пророк. Отці наші на горі цій поклонялись, а ви говорите, що в Єрусалимі знаходиться місце, де належить поклонятися».
Говорить їй Ісус: «Жінко, повір Мені, що настає час, коли ні на цій горі, ані в Єрусалимі будете поклонятись Отцю. Ви поклоняєтесь тому, чого не знаєте; ми поклоняємося тому, що знаємо, бо спасіння — від іудеїв. Але настає час, і нині є, коли справжні поклонники поклонятимуться Отцю в дусі та істині; бо Отець шукає Собі тих, хто так поклоняється Йому. Бог є дух, і ті, що поклоняються Йому, в дусі та істині повинні поклонятися».
Говорить Йому жінка: «Знаю, що прийде Месія (тобто Христос); коли Він прийде, то сповістить нам усе».
Говорить їй Ісус: «Це Я, що розмовляю з тобою».
І в цей час прийшли учні Його і здивувалися, що Він з жінкою розмовляв; проте ніхто не сказав: «Чого Тобі треба?», або: «Чому розмовляєш із нею?»
Тоді залишила жінка свій водонос, і пішла до міста, і говорить людям: «Ідіть, подивиться на Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?»
Вони вийшли з міста і прийшли до Нього. А тим часом учні просили Його, кажучи: «Раббі́, їж». Він же сказав їм: «У Мене щоби поїсти є їжа, якої ви не знаєте». І говорили учні один до одного: «Хіба хто приніс Йому їсти?» Говорить їм Ісус: «Моя їжа — творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити Його діло. Чи не ви кажете: “Ще чотири місяці, і жнива настануть”? Ось, кажу вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і вже готові до жнив! І той, хто жне, одержує нагороду і збирає плід для життя вічного, щоб разом раділи і сіяч і жнець; бо про це є правдиве прислів'я: “Один сіє, а інший жне”. Я послав вас жати те, над чим не ви трудилися. Інші трудилися, і ви до їхньої праці долучилися».
І з міста того багато самарян увірували в Нього за словом жінки, яка свідчила: «Він сказав мені про все, що я зробила». І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути з ними; і Він пробув там два дні. І ще більше увірувало за словом Його. А жінці говорили: «Вже не за твоїми словами віруємо, бо самі почули і дізналися, що Він істинно Спаситель світу, Христос».
