«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Апостола від 70-тьох Кодрата. Знайдення мощей свт. Димитрія (Туптала)
Апостол: Еф. 1:22-2:3, Євангеліє: Марка 10:46-52
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро Церкву як присутність Христа
Еф. 1:22-2:3
Браття, Бог все підкорив під ноги Сина Свого і поставив Його вище всього, главою Церкви, яка є Тіло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому. І ви були мертві через злочини й гріхи ваші, в яких ви колись жили за звичаями світу цього, з волі князя, що панує в повітрі, духа, що діє тепер у синах непокори. Між ними і ми всі жили колись у похотях плоті нашої, виконуючи бажання плоті та помислів, і були за природою дітьми гніву, подібно до інших.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло називає Христа Главою Церкви, а саму Церкву — Його Тілом і «повнотою Того, Хто наповнює все в усьому». У цих словах відкривається глибока сутність Церкви.
Церква — це не просто організація чи спільнота людей, хоча вона має і видиму структуру, і конкретних членів. Її справжня природа полягає в присутності Христа. У Церкві Господь діє, освячує, об’єднує людей і наповнює їх Своїм життям.
Особливо важливо, що ця повнота відкрита кожному. Людина приходить до Бога з дуже малим — зі своєю вірою, волею прийняти Христа і бажанням жити з Ним. А отримує незрівнянно більше — участь у житті самого Тіла Христового.
Це нагадує євангельське помноження хлібів: людина приносить небагато, а Бог примножує дар. Так і в Церкві наше невелике «так» Христові відкриває шлях до безмежної повноти Божого життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро особисту зустріч із Христом
Марка 10:46-52
Одного разу, коли Ісус з учнями Своїми та численним народом виходив із Єрихона, син Тімея, Вартімей, сліпий, сидів при дорозі та просив милостиню. І почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати й говорити: «Сину Давидів, Ісусе, помилуй мене!»
І забороняли йому багато, щоб замовк, але він ще голосніше кричав: «Сину Давидів, помилуй мене!» І, зупинившись, Ісус сказав: «Покличте його». І кличуть сліпого, кажучи йому: «Не бійся, вставай, кличе тебе».
І скинувши верхню одежу свою, встав і прийшов до Ісуса. Ісус каже йому у відповідь: «Що ти хочеш, щоб Я тобі зробив?» Сліпий же сказав Йому: «Раббуні, щоб мені прозріти». І сказав йому Ісус: «Іди, віра твоя спасла тебе». І одразу ж він прозрів і пішов дорогою за Ісусом.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Зустріч із Христом для кожної людини може бути різною. Одні проходять повз, інші сперечаються, а хтось приходить до Нього з довірою і надією на зцілення.
Сліпий, який сидів при дорозі, почувши про Ісуса, почав кликати Його: «Сину Давидів, помилуй мене!» Люди намагалися змусити його замовкнути, але він кликав ще голосніше. Для нього зустріч із Христом стала важливішою за думку натовпу, правила пристойності чи страх осуду.
Цей чоловік довірився Ісусові настільки, що ніщо вже не могло його зупинити. Він прагнув не просто повернути зір — він прагнув зустріти Того, у Кому бачив свою останню надію.
Саме така довіра відкриває людину для Божої дії. Живі стосунки з Христом не можуть будуватися лише на чужих думках, звичках чи зовнішніх умовностях. Вони потребують особистої віри й готовності йти до Нього попри перешкоди.
Коли Христос стає для людини справді головним, ця зустріч здатна змінити все життя.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Понеділок, 21 вересня 2026
Святці: Апостола від 70-тьох Кодрата. Знайдення мощей свт. Димитрія (Туптала) Апостол: Еф. 1:22-2:3 · Євангеліє: Марка 10:46-52 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро Церкву як присутність ХристаЕф. 1:22-2:3
Браття, Бог все підкорив під ноги Сина Свого і поставив Його вище всього, главою Церкви, яка є Тіло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому. І ви були мертві через злочини й гріхи ваші, в яких ви колись жили за звичаями світу цього, з волі князя, що панує в повітрі, духа, що діє тепер у синах непокори. Між ними і ми всі жили колись у похотях плоті нашої, виконуючи бажання плоті та помислів, і були за природою дітьми гніву, подібно до інших.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло називає Христа Главою Церкви, а саму Церкву — Його Тілом і «повнотою Того, Хто наповнює все в усьому». У цих словах відкривається глибока сутність Церкви.
Церква — це не просто організація чи спільнота людей, хоча вона має і видиму структуру, і конкретних членів. Її справжня природа полягає в присутності Христа. У Церкві Господь діє, освячує, об’єднує людей і наповнює їх Своїм життям.
Особливо важливо, що ця повнота відкрита кожному. Людина приходить до Бога з дуже малим — зі своєю вірою, волею прийняти Христа і бажанням жити з Ним. А отримує незрівнянно більше — участь у житті самого Тіла Христового.
Це нагадує євангельське помноження хлібів: людина приносить небагато, а Бог примножує дар. Так і в Церкві наше невелике «так» Христові відкриває шлях до безмежної повноти Божого життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро особисту зустріч із ХристомМарка 10:46-52
Одного разу, коли Ісус з учнями Своїми та численним народом виходив із Єрихона, син Тімея, Вартімей, сліпий, сидів при дорозі та просив милостиню. І почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати й говорити: «Сину Давидів, Ісусе, помилуй мене!»
І забороняли йому багато, щоб замовк, але він ще голосніше кричав: «Сину Давидів, помилуй мене!» І, зупинившись, Ісус сказав: «Покличте його». І кличуть сліпого, кажучи йому: «Не бійся, вставай, кличе тебе».
І скинувши верхню одежу свою, встав і прийшов до Ісуса. Ісус каже йому у відповідь: «Що ти хочеш, щоб Я тобі зробив?» Сліпий же сказав Йому: «Раббуні, щоб мені прозріти». І сказав йому Ісус: «Іди, віра твоя спасла тебе». І одразу ж він прозрів і пішов дорогою за Ісусом.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Зустріч із Христом для кожної людини може бути різною. Одні проходять повз, інші сперечаються, а хтось приходить до Нього з довірою і надією на зцілення.
Сліпий, який сидів при дорозі, почувши про Ісуса, почав кликати Його: «Сину Давидів, помилуй мене!» Люди намагалися змусити його замовкнути, але він кликав ще голосніше. Для нього зустріч із Христом стала важливішою за думку натовпу, правила пристойності чи страх осуду.
Цей чоловік довірився Ісусові настільки, що ніщо вже не могло його зупинити. Він прагнув не просто повернути зір — він прагнув зустріти Того, у Кому бачив свою останню надію.
Саме така довіра відкриває людину для Божої дії. Живі стосунки з Христом не можуть будуватися лише на чужих думках, звичках чи зовнішніх умовностях. Вони потребують особистої віри й готовності йти до Нього попри перешкоди.
Коли Христос стає для людини справді головним, ця зустріч здатна змінити все життя.
