Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
ЄВАНГЕЛІЄпро таємницю Хресної жертви
Ін 19:6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. 10 Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? 11 Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро мудрість, що веде до Бога
1 Кор 1:18-24
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
ЄВАНГЕЛІЄпро таємницю Хресної жертви
Ін 19:6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛ
Рим. 14:6-9
Браття, хто розрізняє дні, — для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, — для Господа не розрізняє. Хто їсть, — для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть, — для Господа не їсть і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе; а якщо живемо — для Господа живемо; якщо ж помираємо — для Господа помираємо; отже, чи живемо, чи вмираємо — ми Господні. Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоби панувати й над мертвими, і над живими.
КОМЕНТАРдо Апостола
ЄВАНГЕЛІЄ
Матфея 15:32-39
О дного разу Ісус, покликавши учнів Своїх, сказав: «Жаль мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоби не ослабли в дорозі».
І говорять Йому учні Його: «Де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?»
І говорить їм Ісус: «Скільки хлібів маєте?» Вони ж сказали: «Сім, і небагато рибок». Тоді звелів народові возлягти на землі. І, взявши сім хлібів і рибу, возблагодарив, переломив і дав учням Своїм, а учні — народові.
І їли всі й наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися; а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і дітей. І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Субота, 1 серпня 2026
Святці: Винесення Хреста Господнього. 7-ми мчч. Маккавеєвих, Соломонії та Єлеазара. Початок Успенського посту Апостол: 1 Кор 1:18-24 · Євангеліє: Ін 19:6-11, 13-20, 25-28, 30-35 · Апостол: Рим. 14:6-9 · Євангеліє: Матфея 15:32-39 Піст: Гаряча їжа з олією
АПОСТОЛпро мудрість, що веде до Бога1 Кор 1:18-24
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. 10 Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? 11 Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро мудрість, що веде до Бога1 Кор 1:18-24
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛРим. 14:6-9
Браття, хто розрізняє дні, — для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, — для Господа не розрізняє. Хто їсть, — для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть, — для Господа не їсть і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе; а якщо живемо — для Господа живемо; якщо ж помираємо — для Господа помираємо; отже, чи живемо, чи вмираємо — ми Господні. Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоби панувати й над мертвими, і над живими.
ЄВАНГЕЛІЄМатфея 15:32-39
О дного разу Ісус, покликавши учнів Своїх, сказав: «Жаль мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоби не ослабли в дорозі».
І говорять Йому учні Його: «Де ж нам у пустині взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?»
І говорить їм Ісус: «Скільки хлібів маєте?» Вони ж сказали: «Сім, і небагато рибок». Тоді звелів народові возлягти на землі. І, взявши сім хлібів і рибу, возблагодарив, переломив і дав учням Своїм, а учні — народові.
І їли всі й наситились; і набрали сім повних кошиків кусків, що залишилися; а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і дітей. І, відпустивши народ, Він увійшов у човен і прибув у межі Магдалинські.
