«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці. Сщмч. Кипріана, єпископа Карфагенського
Апостол: 2 Кор. 12:10-19, Євангеліє: Марка 4:10-23
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро проповідь, що веде до Христа
2 Кор. 12:10-19
Браття, мені добре і в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо коли я немічний, тоді сильний. Я став безумним, хвалячись; це ви мене примусили. Вам би слід було заступитися за мене, бо я ні в чому не поступаюся тим ніби вищим апостолам, хоч я і ніщо. Ознаки мого апостольства виявилися серед вас у всякому терпінні, знаменнях, чудесах і силах. Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами? Хіба тільки того, що сам я не обтяжив вас. Простіть мені цю провину. Ось утретє я готовий прийти до вас, і не обтяжу вас, бо не вашого шукаю, але вас самих. Не діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей. Я охоче витрачу своє і виснажусь за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше любимий вами. Припустімо, що сам я не обтяжив вас, але, будучи хитрим, лукавством здобув вас. Але чи взяв я щось для себе через тих, кого до вас посилав? Я просив Тита і послав із ним одного з братів: невже Тит узяв із вас щось для себе? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не одною дорогою ходили? Знову думаєте, що ми виправдовуємося перед вами? Ні, ми говоримо перед Богом, у Христі, і все це, улюблені, для вашого збудування.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Християнська проповідь може звучати по-різному. Але від самого початку вона була передусім свідченням — свідченням про Христа, Його Воскресіння і Царство Боже. Саме так проповідував апостол Павло: він говорив не просто про певне вчення, а про Того, Кого зустрів і Хто змінив його життя.
У цьому полягає різниця між проповіддю-розповіддю і проповіддю-свідченням. Можна добре знати богослов’я, історію, традиції та церковні правила й цікаво розповідати про них. Усе це має своє значення. Але якщо за цими словами людина не зустрічає Христа, другорядне починає затуляти головне.
Павло нічого не шукає для себе. Йому потрібне не майно коринтян, а вони самі — щоб і вони відкрили для себе те життя, яке відкрив він: життя з воскреслим Христом.
Справжній свідок не просто передає інформацію. Він ділиться тим, чим живе сам, і запрошує іншого увійти в цей досвід. Тому сила християнської проповіді залежить не лише від красномовства чи знань. Найпереконливіша проповідь починається тоді, коли людина може сказати не тільки: «Я знаю про Христа», а й: «Я зустрів Його і живу з Ним».
ЄВАНГЕЛІЄпро слово, яке має принести плід
Марка 4:10-23
Одного разу, коли залишився Ісус на самоті, то приступили до Нього ученики і запитали Його про притчу. І сказав їм: «Вам дано
пізнати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, у притчах усе буває; щоб дивлячись дивилися й не побачили, і слухаючи слухали й не зрозуміли, і щоб не навернулися, і щоб не відпустилися їм гріхи».
І говорить їм: «Не знаєте притчі цієї? Як же всі притчі зрозумієте? Сіяч слово сіє. Посіяне при дорозі — це ті, в котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана й забирає слово, посіяне в серцях їхніх. Так само й те, що сіється на кам’янистому місці, — це ті, що, почувши слово, зразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, одразу спокушаються. Посіяне в тернах — це ті, що слово слухають, і в них турботи віку цього, спокуси багатством та інші прагнення, увійшовши в них, заглушають слово, й воно буває без плоду. А посіяне на землі добрій — це ті, що слухають слово і приймають, і приносять плід у тридцять, у шістдесят і в стократ».
І говорив їм: «Невже для того приносять світильник, щоби поставити його під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоби поставити його на підставці? Бо немає нічого таємного, що не було б виявлене, і нічого прихованого, що не стало б явним. Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!»
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Багато хто сприймає ці слова Христа як своєрідний поділ людей: одним дано почути й зрозуміти, а інші нібито назавжди залишаються осторонь. Але, мабуть, ідеться не стільки про різних людей, скільки про різні стани людського серця. Адже кожен із нас у різні моменти життя може бути різним ґрунтом для Божого слова.
Іноді наше серце стає подібним до каменю. Ми перестаємо чути не лише Бога, а й людей поруч: їхній біль, потреби, прохання. Замикаємося у власних турботах, звичках, інформаційному шумі й навіть перестаємо помічати красу створеного Богом світу. Тоді залишається просити Господа визволити нас від закам’янілого нечуття.
Буває й інакше: ми приймаємо слово Боже або відкриваємо серце іншій людині, але ненадовго. Поки людина поруч, ми співчуваємо їй, а щойно вона зникає з очей — забуваємо і про неї, і про її біль.
Та бувають благодатні миті, коли серце справді відкривається. Раптом знайомі слова Євангелія набувають нового змісту, а в людині поруч ми починаємо бачити ближнього. Тому важливо не визначати, до якого «ґрунту» належать інші, а запитувати себе: яким є моє серце сьогодні і чи готове воно прийняти Боже слово та принести плід?
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Понеділок, 31 серпня 2026
Святці: Покладення чесного пояса Пресвятої Богородиці. Сщмч. Кипріана, єпископа Карфагенського Апостол: 2 Кор. 12:10-19 · Євангеліє: Марка 4:10-23 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро проповідь, що веде до Христа2 Кор. 12:10-19
Браття, мені добре і в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо коли я немічний, тоді сильний. Я став безумним, хвалячись; це ви мене примусили. Вам би слід було заступитися за мене, бо я ні в чому не поступаюся тим ніби вищим апостолам, хоч я і ніщо. Ознаки мого апостольства виявилися серед вас у всякому терпінні, знаменнях, чудесах і силах. Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами? Хіба тільки того, що сам я не обтяжив вас. Простіть мені цю провину. Ось утретє я готовий прийти до вас, і не обтяжу вас, бо не вашого шукаю, але вас самих. Не діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей. Я охоче витрачу своє і виснажусь за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше любимий вами. Припустімо, що сам я не обтяжив вас, але, будучи хитрим, лукавством здобув вас. Але чи взяв я щось для себе через тих, кого до вас посилав? Я просив Тита і послав із ним одного з братів: невже Тит узяв із вас щось для себе? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не одною дорогою ходили? Знову думаєте, що ми виправдовуємося перед вами? Ні, ми говоримо перед Богом, у Христі, і все це, улюблені, для вашого збудування.
КОМЕНТАРдо Апостола
Християнська проповідь може звучати по-різному. Але від самого початку вона була передусім свідченням — свідченням про Христа, Його Воскресіння і Царство Боже. Саме так проповідував апостол Павло: він говорив не просто про певне вчення, а про Того, Кого зустрів і Хто змінив його життя.
У цьому полягає різниця між проповіддю-розповіддю і проповіддю-свідченням. Можна добре знати богослов’я, історію, традиції та церковні правила й цікаво розповідати про них. Усе це має своє значення. Але якщо за цими словами людина не зустрічає Христа, другорядне починає затуляти головне.
Павло нічого не шукає для себе. Йому потрібне не майно коринтян, а вони самі — щоб і вони відкрили для себе те життя, яке відкрив він: життя з воскреслим Христом.
Справжній свідок не просто передає інформацію. Він ділиться тим, чим живе сам, і запрошує іншого увійти в цей досвід. Тому сила християнської проповіді залежить не лише від красномовства чи знань. Найпереконливіша проповідь починається тоді, коли людина може сказати не тільки: «Я знаю про Христа», а й: «Я зустрів Його і живу з Ним».
ЄВАНГЕЛІЄпро слово, яке має принести плідМарка 4:10-23
Одного разу, коли залишився Ісус на самоті, то приступили до Нього ученики і запитали Його про притчу. І сказав їм: «Вам дано
пізнати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, у притчах усе буває; щоб дивлячись дивилися й не побачили, і слухаючи слухали й не зрозуміли, і щоб не навернулися, і щоб не відпустилися їм гріхи».
І говорить їм: «Не знаєте притчі цієї? Як же всі притчі зрозумієте? Сіяч слово сіє. Посіяне при дорозі — це ті, в котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана й забирає слово, посіяне в серцях їхніх. Так само й те, що сіється на кам’янистому місці, — це ті, що, почувши слово, зразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, одразу спокушаються. Посіяне в тернах — це ті, що слово слухають, і в них турботи віку цього, спокуси багатством та інші прагнення, увійшовши в них, заглушають слово, й воно буває без плоду. А посіяне на землі добрій — це ті, що слухають слово і приймають, і приносять плід у тридцять, у шістдесят і в стократ».
І говорив їм: «Невже для того приносять світильник, щоби поставити його під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоби поставити його на підставці? Бо немає нічого таємного, що не було б виявлене, і нічого прихованого, що не стало б явним. Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!»
КОМЕНТАРдо Євангелія
Багато хто сприймає ці слова Христа як своєрідний поділ людей: одним дано почути й зрозуміти, а інші нібито назавжди залишаються осторонь. Але, мабуть, ідеться не стільки про різних людей, скільки про різні стани людського серця. Адже кожен із нас у різні моменти життя може бути різним ґрунтом для Божого слова.
Іноді наше серце стає подібним до каменю. Ми перестаємо чути не лише Бога, а й людей поруч: їхній біль, потреби, прохання. Замикаємося у власних турботах, звичках, інформаційному шумі й навіть перестаємо помічати красу створеного Богом світу. Тоді залишається просити Господа визволити нас від закам’янілого нечуття.
Буває й інакше: ми приймаємо слово Боже або відкриваємо серце іншій людині, але ненадовго. Поки людина поруч, ми співчуваємо їй, а щойно вона зникає з очей — забуваємо і про неї, і про її біль.
Та бувають благодатні миті, коли серце справді відкривається. Раптом знайомі слова Євангелія набувають нового змісту, а в людині поруч ми починаємо бачити ближнього. Тому важливо не визначати, до якого «ґрунту» належать інші, а запитувати себе: яким є моє серце сьогодні і чи готове воно прийняти Боже слово та принести плід?
