Браття, мені, найменшому з усіх святих, дана ця благодать: благовістити язичникам незбагненне багатство Христове і просвітити всіх, у чому полягає будівництво тайни, споконвіку прихованої в Бозі, Який усе створив через Ісуса Христа, щоби нині стала відомою через Церкву Началам і Владам на небесах багатоманітна мудрість Божа, за передвічним призначенням, яке Він здійснив у Христі Ісусі, Господі нашому, в Якому ми маємо дерзання і доступ у впевненості через віру в Нього. А тому благаю вас не сумувати через мої скорботи заради вас, які є вашою славою.
Для цього я стаю на коліна свої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, від Якого має ім’я всякий рід на небесах і на землі, щоби Він, за багатством слави Своєї, дав вам міцно утвердитися Духом Його у внутрішній людині, вірою вселитися Христові в серцях ваших; щоби ви, вкорінені та стверджені в любові, могли зрозуміти з усіма святими, щó є ширина і довжина, і глибина, і висота, і зрозуміли любов Христову, яка перевищує розуміння, щоби ви були наповнені всякою повнотою Божою. Богові ж, Який силою, що діє в нас, може створити незрівнянно більше, ніж ми просимо, або про що помишляємо, слава в Церкві у Христі Ісусі і в усі покоління на віки вічні. Амінь!
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло бачить головне завдання християнина у внутрішньому преображенні. Але тепер цей шлях відбувається не лише людськими зусиллями, а в довірі до Христа і за Його безпосередньої участі.
Саме тому апостол говорить про «внутрішню людину». Йдеться не просто про сумління чи внутрішній моральний закон, який підказує, що є добром, а що злом. У Христі починає змінюватися сама людина — її серце, воля, спосіб мислення і ставлення до життя.
Це преображення не відбувається миттєво. Людина ще відчуває в собі наслідки гріха, внутрішню боротьбу і слабкість. Але основа нового життя вже закладена: Христос оселяється вірою в серці того, хто Йому довіряє.
Відтепер духовне життя — це не лише боротьба людини із самою собою. Це спільне життя з Христом, Який поступово відновлює в нас справжню людяність.
Тому християнське преображення починається не із зовнішніх змін, а з внутрішньої людини — із серця, у якому живе Христос.
ЄВАНГЕЛІЄпро дві умови молитви
Марка 11:23-26
Сказав Господь Своїм учням: «Майте віру Божу. Амінь кажу вам, якщо хто скаже горі цій: “Піднімись і кинься в море”, і не сумніватиметься в серці своїм, але повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. Тому кажу вам: усе, чого в молитві попросите, вірте, що одержите, — і буде вам.
І коли стоїте на молитві, відпускайте, якщо щось маєте проти кого, щоб і Отець ваш, який на Небесах, відпустив вам провини ваші. Якщо ж ви не відпускаєте, то й Отець ваш, який на Небесах, не відпустить провин ваших».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?У сьогоднішньому Євангелії Христос називає дві речі, особливо важливі для молитви: віру і прощення.
Йдеться не просто про віру в існування Бога чи навіть у те, що Він чує нашу молитву. Христос говорить про довіру — майже дитячу впевненість у Небесному Отцеві: «Вірте, що одержите те, чого просите, — і буде вам».
Саме довіра відрізняє молитву від магії. Молитва — це не набір правильних слів і не спроба змусити Бога виконати нашу волю. Це живе спілкування з Тим, Хто любить нас і знає, що нам справді потрібно.
Але Христос одразу говорить і про прощення. Неможливо шукати милості Божої й водночас відмовляти в милості ближньому. Прощаючи інших, ми входимо в ту саму духовну реальність, у якій Бог прощає нас.
Тому справжня молитва народжується там, де є довіра до Бога і готовність прощати. Саме ці дві речі відкривають серце для справжнього спілкування з Небесним Отцем.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Браття, мені, найменшому з усіх святих, дана ця благодать: благовістити язичникам незбагненне багатство Христове і просвітити всіх, у чому полягає будівництво тайни, споконвіку прихованої в Бозі, Який усе створив через Ісуса Христа, щоби нині стала відомою через Церкву Началам і Владам на небесах багатоманітна мудрість Божа, за передвічним призначенням, яке Він здійснив у Христі Ісусі, Господі нашому, в Якому ми маємо дерзання і доступ у впевненості через віру в Нього. А тому благаю вас не сумувати через мої скорботи заради вас, які є вашою славою.
Для цього я стаю на коліна свої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, від Якого має ім’я всякий рід на небесах і на землі, щоби Він, за багатством слави Своєї, дав вам міцно утвердитися Духом Його у внутрішній людині, вірою вселитися Христові в серцях ваших; щоби ви, вкорінені та стверджені в любові, могли зрозуміти з усіма святими, щó є ширина і довжина, і глибина, і висота, і зрозуміли любов Христову, яка перевищує розуміння, щоби ви були наповнені всякою повнотою Божою. Богові ж, Який силою, що діє в нас, може створити незрівнянно більше, ніж ми просимо, або про що помишляємо, слава в Церкві у Христі Ісусі і в усі покоління на віки вічні. Амінь!
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло бачить головне завдання християнина у внутрішньому преображенні. Але тепер цей шлях відбувається не лише людськими зусиллями, а в довірі до Христа і за Його безпосередньої участі.
Саме тому апостол говорить про «внутрішню людину». Йдеться не просто про сумління чи внутрішній моральний закон, який підказує, що є добром, а що злом. У Христі починає змінюватися сама людина — її серце, воля, спосіб мислення і ставлення до життя.
Це преображення не відбувається миттєво. Людина ще відчуває в собі наслідки гріха, внутрішню боротьбу і слабкість. Але основа нового життя вже закладена: Христос оселяється вірою в серці того, хто Йому довіряє.
Відтепер духовне життя — це не лише боротьба людини із самою собою. Це спільне життя з Христом, Який поступово відновлює в нас справжню людяність.
Тому християнське преображення починається не із зовнішніх змін, а з внутрішньої людини — із серця, у якому живе Христос.
ЄВАНГЕЛІЄпро дві умови молитвиМарка 11:23-26
Сказав Господь Своїм учням: «Майте віру Божу. Амінь кажу вам, якщо хто скаже горі цій: “Піднімись і кинься в море”, і не сумніватиметься в серці своїм, але повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. Тому кажу вам: усе, чого в молитві попросите, вірте, що одержите, — і буде вам.
І коли стоїте на молитві, відпускайте, якщо щось маєте проти кого, щоб і Отець ваш, який на Небесах, відпустив вам провини ваші. Якщо ж ви не відпускаєте, то й Отець ваш, який на Небесах, не відпустить провин ваших».
КОМЕНТАРдо Євангелія
У сьогоднішньому Євангелії Христос називає дві речі, особливо важливі для молитви: віру і прощення.
Йдеться не просто про віру в існування Бога чи навіть у те, що Він чує нашу молитву. Христос говорить про довіру — майже дитячу впевненість у Небесному Отцеві: «Вірте, що одержите те, чого просите, — і буде вам».
Саме довіра відрізняє молитву від магії. Молитва — це не набір правильних слів і не спроба змусити Бога виконати нашу волю. Це живе спілкування з Тим, Хто любить нас і знає, що нам справді потрібно.
Але Христос одразу говорить і про прощення. Неможливо шукати милості Божої й водночас відмовляти в милості ближньому. Прощаючи інших, ми входимо в ту саму духовну реальність, у якій Бог прощає нас.
Тому справжня молитва народжується там, де є довіра до Бога і готовність прощати. Саме ці дві речі відкривають серце для справжнього спілкування з Небесним Отцем.