Браття, не будьмо вже дітьми, які хитаються й носяться всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблення, але щоб істинною любов’ю всі зростали у Того, Хто є глава — у Христа. Від Нього все тіло, складене й надійно сполучене різними зв’язками в міру дії кожного окремого члена тіла, зростає на збудування самого себе в любові.
Тому я кажу та заклинаю Господом, щоби ви більше не жили так, як живуть інші народи у марноті свого розуму, що мають затьмарений ум, відчужені від життя Божого через їхнє незнання та скам’янілість серця їхнього. Вони, дійшовши до нечутливості, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?У Посланні до ефесян апостол Павло говорить про людське життя як про шлях постійного духовного зростання. Бог дає Церкві різні служіння і дари для того, щоб усі ми «зростали в міру повного віку Христового».
Християнин покликаний не просто ставати кращим за власними уявленнями, а зростати «в Христа» — уподібнюватися Йому у своїх думках, вчинках і ставленні до людей.
Головним шляхом такого зростання Павло називає любов. Саме вона дає правильний напрямок духовному життю і робить його осмисленим.
Це звільняє людину від звичних земних мірил успіху. Нашу справжню цінність визначають не багатство, влада, вплив чи суспільне визнання. Перед Богом важливо інше: наскільки ми навчилися любити, служити, прощати і жити за прикладом Христа.
Отже, апостол пропонує нам іншу шкалу цінностей. Мірою духовної зрілості стає Сам Христос, а шляхом до Нього — любов.
ЄВАНГЕЛІЄпро пошук істини
Марка 11:27-33
Одного разу приходить Ісус до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підходять до Нього первосвященники та книжники, і старійшини і кажуть Йому: «Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі цю владу, щоб це робити?»
Ісус же сказав їм у відповідь: «Запитаю вас і Я про одне, і відповідайте Мені; і скажу вам, якою владою це роблю. Хрещення Іоанове з неба було чи від людей? Відповідайте Мені».
І міркували між собою, кажучи: «Якщо скажемо: “З неба”, то Він скаже: “Чому ж ви не повірили йому?” але скажемо: “Від людей…”?» Боялись народу; бо всі вважали, що Іоан воістину був пророк. І, відповідаючи, кажуть Ісусові: «Не знаємо». І Ісус, відповідаючи, каже їм: «І Я не скажу вам, якою владою це роблю».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Відповідаючи запитанням на запитання, Христос робить це не для того, щоб ухилитися від відповіді чи перемогти у суперечці. Його зустрічне запитання відкриває справжній стан серця співрозмовників.
Йдеться про Іоана Хрестителя, якого народ вважав пророком і Божим чоловіком. Але ті, хто питає Ісуса, міркують не про істину, а про те, як зберегти власний авторитет і уникнути небезпеки. Для них важливішими виявляються не правда і Божа воля, а особисте становище.
Подібне трапляється і з нами. Ми ставимо Богові запитання і дивуємося, чому не отримуємо відповіді. Але інколи Господь ніби ставить зустрічне запитання: чого ми насправді шукаємо — істини чи лише зручного для себе рішення?
Якщо людина готова почути тільки те, що не порушує її спокою і не вимагає зміни життя, справжній діалог із Богом стає неможливим.
Тому важливо не лише питати Бога, а й бути готовими чесно відповісти Йому. Саме з такої відкритості починається справжня зустріч із Христом.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Четвер, 24 вересня 2026
Святці: Прп. Феодосія Манявського. Першомц. рівноапостольної Фекли. Прп. Копрія. Свв. Стефана, Владислава Апостол: Еф. 4:14-19 · Євангеліє: Марка 11:27-33 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро любов як міру життяЕф. 4:14-19
Браття, не будьмо вже дітьми, які хитаються й носяться всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблення, але щоб істинною любов’ю всі зростали у Того, Хто є глава — у Христа. Від Нього все тіло, складене й надійно сполучене різними зв’язками в міру дії кожного окремого члена тіла, зростає на збудування самого себе в любові.
Тому я кажу та заклинаю Господом, щоби ви більше не жили так, як живуть інші народи у марноті свого розуму, що мають затьмарений ум, відчужені від життя Божого через їхнє незнання та скам’янілість серця їхнього. Вони, дійшовши до нечутливості, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю.
КОМЕНТАРдо Апостола
У Посланні до ефесян апостол Павло говорить про людське життя як про шлях постійного духовного зростання. Бог дає Церкві різні служіння і дари для того, щоб усі ми «зростали в міру повного віку Христового».
Християнин покликаний не просто ставати кращим за власними уявленнями, а зростати «в Христа» — уподібнюватися Йому у своїх думках, вчинках і ставленні до людей.
Головним шляхом такого зростання Павло називає любов. Саме вона дає правильний напрямок духовному життю і робить його осмисленим.
Це звільняє людину від звичних земних мірил успіху. Нашу справжню цінність визначають не багатство, влада, вплив чи суспільне визнання. Перед Богом важливо інше: наскільки ми навчилися любити, служити, прощати і жити за прикладом Христа.
Отже, апостол пропонує нам іншу шкалу цінностей. Мірою духовної зрілості стає Сам Христос, а шляхом до Нього — любов.
ЄВАНГЕЛІЄпро пошук істиниМарка 11:27-33
Одного разу приходить Ісус до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підходять до Нього первосвященники та книжники, і старійшини і кажуть Йому: «Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі цю владу, щоб це робити?»
Ісус же сказав їм у відповідь: «Запитаю вас і Я про одне, і відповідайте Мені; і скажу вам, якою владою це роблю. Хрещення Іоанове з неба було чи від людей? Відповідайте Мені».
І міркували між собою, кажучи: «Якщо скажемо: “З неба”, то Він скаже: “Чому ж ви не повірили йому?” але скажемо: “Від людей…”?» Боялись народу; бо всі вважали, що Іоан воістину був пророк. І, відповідаючи, кажуть Ісусові: «Не знаємо». І Ісус, відповідаючи, каже їм: «І Я не скажу вам, якою владою це роблю».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Відповідаючи запитанням на запитання, Христос робить це не для того, щоб ухилитися від відповіді чи перемогти у суперечці. Його зустрічне запитання відкриває справжній стан серця співрозмовників.
Йдеться про Іоана Хрестителя, якого народ вважав пророком і Божим чоловіком. Але ті, хто питає Ісуса, міркують не про істину, а про те, як зберегти власний авторитет і уникнути небезпеки. Для них важливішими виявляються не правда і Божа воля, а особисте становище.
Подібне трапляється і з нами. Ми ставимо Богові запитання і дивуємося, чому не отримуємо відповіді. Але інколи Господь ніби ставить зустрічне запитання: чого ми насправді шукаємо — істини чи лише зручного для себе рішення?
Якщо людина готова почути тільки те, що не порушує її спокою і не вимагає зміни життя, справжній діалог із Богом стає неможливим.
Тому важливо не лише питати Бога, а й бути готовими чесно відповісти Йому. Саме з такої відкритості починається справжня зустріч із Христом.
