Браття, я кажу та заклинаю Господом, щоби ви більше не жили так, як живуть інші народи у марноті свого розуму, що мають затьмарений ум, відчужені від життя Божого через їхнє незнання та скам’янілість серця їхнього. Вони, дійшовши до нечутливості, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю. Але ви не так пізнали Христа; тому що ви чули про Нього і в Ньому навчились, — бо істина в Ісусі, — відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває у спокусливих похотях, та оновитися духом розуму вашого, і зодягнутися в нову людину, створену за Богом, у праведності та святості істини. Тому, відкинувши неправду, говоріть істину кожний ближньому своєму.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Ми знаємо, що брехати погано, але в повсякденному житті часто уникаємо повної правди. Не обов’язково говоримо відверту неправду — інколи просто прикрашаємо себе, приховуємо незручне або говоримо лише те, що вигідно нам.
Часто за цим стоїть страх. Ми боїмося, що правда зробить нас уразливими, що інші побачать наші слабкості або змінять ставлення до нас. Тому неправда стає своєрідним захистом.
Так само важко нам і чути правду про себе. Приємніше залишатися у власних уявленнях, ніж побачити те, що потребує зміни. А іноді ми боїмося сказати правду іншому, виправдовуючи мовчання турботою про нього.
Апостол Павло нагадує: християни — члени одного Тіла, тому неправда руйнує не лише окремі стосунки, а й саму єдність спільноти.
Проте християнська правда — це не жорстокість і не бажання викрити ближнього. Правду потрібно говорити з любов’ю, відповідальністю і смиренням. Лише така правда не розділяє, а допомагає людям ставати ближчими один до одного.
ЄВАНГЕЛІЄпро відповідальність Божого народу
Марка 12:1-12
Сказав Господь таку притчу: «Виноградник насадив чоловік і обніс огорожею, і викопав давильню, і збудував башту, і передав його виноградарям, і поїхав на чужину. І послав до виноградарів у належну пору раба, щоб від виноградарів отримати плоди з виноградника. І, схопивши його, били, й відіслали ні з чим. І знову послав до них іншого раба; і тому камінням розбили голову й відпустили з безчестям.
І знову іншого послав: і того вбили; і багатьох інших то били, то вбивали. Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: “Посоромляться сина мого”. Ті ж виноградарі сказали один до одного: “Це спадкоємець; давайте вб’ємо його, і нашою буде спадщина”. І, схопивши, вбили й викинули його геть із виноградника.
Що ж зробить господар виноградника? — Прийде й погубить виноградарів тих, і дасть виноградник іншим. Невже Писання цього не читали: “Камінь, який відкинули будівничі, той став наріжним. Від Господа сталося це й дивне воно в очах наших”?» І намагалися Його схопити, але побоялись народу, бо зрозуміли, що до них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Притча про виноградник, яку вперше розповів пророк Ісая, у словах Христа стає образом усієї священної історії. Бог посилав до людей Своїх пророків і вісників, але їх часто не слухали, переслідували й відкидали. Нарешті приходить Сам Син — Христос, Який відкриває людині шлях до спасіння.
Особливо важливо, що Господь звертається не до людей, далеких від віри, а до тих, хто вважав себе Божим народом. Проблема полягає не у відсутності релігійності, а в тому, що навіть релігійна людина може почати захищати власні інтереси більше, ніж Божу волю.
Тому ця притча стосується не лише книжників і фарисеїв минулого. Вона звернена до кожного, хто прийняв відповідальність жити перед Богом і служити Йому.
Апостол Павло закликає «оновитися духом розуму». Саме внутрішнє оновлення не дозволяє вірі перетворитися на формальність, а служінню — на боротьбу за власне становище. Щоб залишатися добрими працівниками Божого виноградника, потрібно постійно перевіряти: чи шукаємо ми Божої волі, чи лише захищаємо своє.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії П’ятниця, 25 вересня 2026
Святці: Прп. Євфросинії Олександрійської. Прп. Євфросинії Суздальської Апостол: Еф. 4:17-25 · Євангеліє: Марка 12:1-12 Піст: Гаряча їжа без олії
АПОСТОЛпро життя без масокЕф. 4:17-25
Браття, я кажу та заклинаю Господом, щоби ви більше не жили так, як живуть інші народи у марноті свого розуму, що мають затьмарений ум, відчужені від життя Божого через їхнє незнання та скам’янілість серця їхнього. Вони, дійшовши до нечутливості, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю. Але ви не так пізнали Христа; тому що ви чули про Нього і в Ньому навчились, — бо істина в Ісусі, — відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває у спокусливих похотях, та оновитися духом розуму вашого, і зодягнутися в нову людину, створену за Богом, у праведності та святості істини. Тому, відкинувши неправду, говоріть істину кожний ближньому своєму.
КОМЕНТАРдо Апостола
Ми знаємо, що брехати погано, але в повсякденному житті часто уникаємо повної правди. Не обов’язково говоримо відверту неправду — інколи просто прикрашаємо себе, приховуємо незручне або говоримо лише те, що вигідно нам.
Часто за цим стоїть страх. Ми боїмося, що правда зробить нас уразливими, що інші побачать наші слабкості або змінять ставлення до нас. Тому неправда стає своєрідним захистом.
Так само важко нам і чути правду про себе. Приємніше залишатися у власних уявленнях, ніж побачити те, що потребує зміни. А іноді ми боїмося сказати правду іншому, виправдовуючи мовчання турботою про нього.
Апостол Павло нагадує: християни — члени одного Тіла, тому неправда руйнує не лише окремі стосунки, а й саму єдність спільноти.
Проте християнська правда — це не жорстокість і не бажання викрити ближнього. Правду потрібно говорити з любов’ю, відповідальністю і смиренням. Лише така правда не розділяє, а допомагає людям ставати ближчими один до одного.
ЄВАНГЕЛІЄпро відповідальність Божого народуМарка 12:1-12
Сказав Господь таку притчу: «Виноградник насадив чоловік і обніс огорожею, і викопав давильню, і збудував башту, і передав його виноградарям, і поїхав на чужину. І послав до виноградарів у належну пору раба, щоб від виноградарів отримати плоди з виноградника. І, схопивши його, били, й відіслали ні з чим. І знову послав до них іншого раба; і тому камінням розбили голову й відпустили з безчестям.
І знову іншого послав: і того вбили; і багатьох інших то били, то вбивали. Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: “Посоромляться сина мого”. Ті ж виноградарі сказали один до одного: “Це спадкоємець; давайте вб’ємо його, і нашою буде спадщина”. І, схопивши, вбили й викинули його геть із виноградника.
Що ж зробить господар виноградника? — Прийде й погубить виноградарів тих, і дасть виноградник іншим. Невже Писання цього не читали: “Камінь, який відкинули будівничі, той став наріжним. Від Господа сталося це й дивне воно в очах наших”?» І намагалися Його схопити, але побоялись народу, бо зрозуміли, що до них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Притча про виноградник, яку вперше розповів пророк Ісая, у словах Христа стає образом усієї священної історії. Бог посилав до людей Своїх пророків і вісників, але їх часто не слухали, переслідували й відкидали. Нарешті приходить Сам Син — Христос, Який відкриває людині шлях до спасіння.
Особливо важливо, що Господь звертається не до людей, далеких від віри, а до тих, хто вважав себе Божим народом. Проблема полягає не у відсутності релігійності, а в тому, що навіть релігійна людина може почати захищати власні інтереси більше, ніж Божу волю.
Тому ця притча стосується не лише книжників і фарисеїв минулого. Вона звернена до кожного, хто прийняв відповідальність жити перед Богом і служити Йому.
Апостол Павло закликає «оновитися духом розуму». Саме внутрішнє оновлення не дозволяє вірі перетворитися на формальність, а служінню — на боротьбу за власне становище. Щоб залишатися добрими працівниками Божого виноградника, потрібно постійно перевіряти: чи шукаємо ми Божої волі, чи лише захищаємо своє.
