Браття, ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся і житиму серед них, і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом». І тому «вийдіть від них і відокремтесь, — говорить Господь, — і нечистого не торкайтесь; і Я прийму вас. І буду вам Отцем, а ви будете Мені синами і дочками, — говорить Господь Вседержитель». Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті й духа, вдосконалюючись у святості зі страхом Божим.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Стосунки між людьми бувають різними: учитель і учень, господар і слуга, друзі чи колеги. Але стосунки батька і сина особливі, бо вони ґрунтуються не лише на близькості, а на внутрішній спорідненості.
У Бозі ця єдність існує вічно: Отець, Син і Святий Дух. Христос — Єдинородний Син Божий, і Його синівство належить Йому за природою. Але водночас Він став Сином Людським, поєднавши в Собі Божественну і людську природу.
Саме тому через Христа і для нас відкривається шлях до синівства Богові. У день П’ятидесятниці Святий Дух сходить на людей і здійснюються слова Писання: «Оселюся в них і ходитиму в них». Людина стає причасною Божого життя.
Апостол Павло називає Святого Духа «Духом усиновлення». Завдяки Йому ми можемо звертатися до Бога не як до далекого Владиці, а як діти до Отця: «Авва, Отче!»
Християнське життя тому є не лише виконанням заповідей, а передусім життям дітей Божих у єдності з Отцем через Сина у Святому Дусі.
ЄВАНГЕЛІЄпро крихти віри, що змінюють життя
Матфея 15:21-28
Одного разу прийшов Ісус у краї Тірські та Сидонські. І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих країв, кричала Йому, кажучи: «Помилуй мене, Господи, Сину Давидів! Дочка моя тяжко біснується».
Але Він не відповідав їй ні слова. І, підійшовши, учні Його просили Його, кажучи: «Відпусти її, бо кричить услід за нами». Він же сказав у відповідь: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого». А вона, підійшовши, поклонилася Йому, кажучи: «Господи, допоможи мені». Він же сказав у відповідь: «Недобре взяти хліб у дітей і кинути щенятам». Та вона сказала: «Так, Господи, але і щенята їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх».
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: «О жінко, велика твоя віра! Нехай буде тобі, як ти хочеш». І зцілилася дочка її від часу того.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Коли ми читаємо в Євангелії, що ця жінка була сирофінікіянкою, це не означає, що вона була «другосортною», чи з «неправильного» походження, чи ще якось не догодила Ісусу. Ми знаємо, що Ісус завжди готовий допомогти й зцілити і бідних, і грішних, і відкинутих. Справа в тому, що вона була справжньою язичницею, тобто вірила в язичницьких богів, поклонялася їм і приносила їм жертви. Саме тому Господь піддає її такому випробуванню віри — щоб допомогти їй самій зрозуміти, чому вона звертається за допомогою саме до Нього, а не до своїх богів.
Тут, так би мовити, проводиться межа між язичницькими уявленнями людини та зверненням до Ісуса, тобто молитвою. Молитва до Христа (і до Отця через Христа) несумісна з язичництвом. А язичництво — це не обов’язково віра в інших богів, але й досить звичайна для християн надія не на Єдиного Бога, а на щось інше: гроші, власні здібності, політичну партію, «авось» тощо. Язичництво — це коли ми живемо не для Бога, а для когось або чогось іншого (наприклад, для себе).
Якщо ж ми, будучи такими язичниками, захочемо чогось попросити у Христа, звернутися до Нього в молитві, нам буде необхідно разом із цією жінкою-хананеянкою пройти через повну переоцінку своєї віри, зрозуміти, чому саме ми звернулися до Христа, а не до своїх ідолів.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Неділя, 27 вересня 2026
Святці: Апостолів від 70-тьох Марка, Арістарха та Зіни Апостол: 2 Кор. 6:16-7:1 · Євангеліє: Матфея 15:21-28 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро шлях до синівства2 Кор. 6:16-7:1
Браття, ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся і житиму серед них, і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом». І тому «вийдіть від них і відокремтесь, — говорить Господь, — і нечистого не торкайтесь; і Я прийму вас. І буду вам Отцем, а ви будете Мені синами і дочками, — говорить Господь Вседержитель». Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті й духа, вдосконалюючись у святості зі страхом Божим.
КОМЕНТАРдо Апостола
Стосунки між людьми бувають різними: учитель і учень, господар і слуга, друзі чи колеги. Але стосунки батька і сина особливі, бо вони ґрунтуються не лише на близькості, а на внутрішній спорідненості.
У Бозі ця єдність існує вічно: Отець, Син і Святий Дух. Христос — Єдинородний Син Божий, і Його синівство належить Йому за природою. Але водночас Він став Сином Людським, поєднавши в Собі Божественну і людську природу.
Саме тому через Христа і для нас відкривається шлях до синівства Богові. У день П’ятидесятниці Святий Дух сходить на людей і здійснюються слова Писання: «Оселюся в них і ходитиму в них». Людина стає причасною Божого життя.
Апостол Павло називає Святого Духа «Духом усиновлення». Завдяки Йому ми можемо звертатися до Бога не як до далекого Владиці, а як діти до Отця: «Авва, Отче!»
Християнське життя тому є не лише виконанням заповідей, а передусім життям дітей Божих у єдності з Отцем через Сина у Святому Дусі.
ЄВАНГЕЛІЄпро крихти віри, що змінюють життяМатфея 15:21-28
Одного разу прийшов Ісус у краї Тірські та Сидонські. І ось, жінка хананеянка, вийшовши з тих країв, кричала Йому, кажучи: «Помилуй мене, Господи, Сину Давидів! Дочка моя тяжко біснується».
Але Він не відповідав їй ні слова. І, підійшовши, учні Його просили Його, кажучи: «Відпусти її, бо кричить услід за нами». Він же сказав у відповідь: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого». А вона, підійшовши, поклонилася Йому, кажучи: «Господи, допоможи мені». Він же сказав у відповідь: «Недобре взяти хліб у дітей і кинути щенятам». Та вона сказала: «Так, Господи, але і щенята їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх».
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: «О жінко, велика твоя віра! Нехай буде тобі, як ти хочеш». І зцілилася дочка її від часу того.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Коли ми читаємо в Євангелії, що ця жінка була сирофінікіянкою, це не означає, що вона була «другосортною», чи з «неправильного» походження, чи ще якось не догодила Ісусу. Ми знаємо, що Ісус завжди готовий допомогти й зцілити і бідних, і грішних, і відкинутих. Справа в тому, що вона була справжньою язичницею, тобто вірила в язичницьких богів, поклонялася їм і приносила їм жертви. Саме тому Господь піддає її такому випробуванню віри — щоб допомогти їй самій зрозуміти, чому вона звертається за допомогою саме до Нього, а не до своїх богів.
Тут, так би мовити, проводиться межа між язичницькими уявленнями людини та зверненням до Ісуса, тобто молитвою. Молитва до Христа (і до Отця через Христа) несумісна з язичництвом. А язичництво — це не обов’язково віра в інших богів, але й досить звичайна для християн надія не на Єдиного Бога, а на щось інше: гроші, власні здібності, політичну партію, «авось» тощо. Язичництво — це коли ми живемо не для Бога, а для когось або чогось іншого (наприклад, для себе).
Якщо ж ми, будучи такими язичниками, захочемо чогось попросити у Христа, звернутися до Нього в молитві, нам буде необхідно разом із цією жінкою-хананеянкою пройти через повну переоцінку своєї віри, зрозуміти, чому саме ми звернулися до Христа, а не до своїх ідолів.
