Уті дні Ангел Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань і йди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона пуста». І той, уставши, пішов. І ось, чоловік ефіоплянин, євнух, вельможа Кандáкії, цариці ефіопів, який був хранителем усіх скарбів її. Він приїздив до Єрусалима на поклоніння і, повертаючись, сидів на своїй колісниці та читав пророка Ісайю. І сказав Дух Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісниці». І підбігши, Филип почув, що той читає пророка Ісайю, і сказав: «Чи ти розумієш те, що читаєш?» І той сказав: «Як можу розуміти, коли хто не наставить мене?» І попросив Филипа піднятися й сісти з ним. А місце Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на заколення було Його ведено, і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває вуст Своїх. У приниженні Його суд Його відбувся, але про рід Його хто розповість? Бо забирається від землі життя Його». І звернувшись до Филипа, євнух сказав: «Прошу тебе пояснити, про кого пророк це говорить: про себе, чи про когось іншого?» Филип же, відкривши уста свої і почавши з цього Писання, благовістив йому про Ісуса. Тим часом, продовжуючи шлях, вони під'їхали до води, і каже євнух: «Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?» Филип же сказав йому: «Якщо віруєш від усього серця, то можна. Той сказав у відповідь: «Вірую, що Ісус Христос є Син Божий». І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив його. Коли ж вони вийшли з води, Дух Господній забрав Филипа, і євнух уже не бачив його, й поїхав дорогою своєю, радіючи.
КОМЕНТАРдо Апостола
