«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Прп. Пелагеї. Прп. Таїсії
Апостол: Еф. 5:25-33, Євангеліє: Луки 4:1-15
✦
ПІСТГаряча їжа без олії
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро шлюб без боротьби за владу
Еф. 5:25-33
Браття, любіть своїх дружин, як і Христос возлюбив Церкву і віддав Себе заради неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю і словом; щоби поставити її Собі славною Церквою, яка не має плями, чи зморшки, чи чогось подібного, але щоби вона була свята і непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх дружин, як власні тіла: хто любить свою дружину, любить самого себе. Бо ніхто ніколи не має ненависті до своєї плоті, але годує і гріє її, як і Господь Церкву, бо ми члени Тіла Його, від плоті Його і від кісток Його. «Тому залишить чоловік батька свого і матір і з’єднається з дружиною своєю, і будуть двоє однією плоттю». Тайна ця велика (я говорю щодо Христа і Церкви). Отже, кожен із вас нехай так любить свою дружину, як самого себе; а дружина нехай шанує свого чоловіка.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Цей уривок часто викликає суперечки, особливо коли ми намагаємося застосувати його не до себе, а до іншого. Чоловіки можуть наголошувати на словах: «Жінки, коріться своїм чоловікам», а жінки — на заклику: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як Христос полюбив Церкву».
Але апостол Павло звертається не до того, хто має вимагати, а до того, хто має змінюватися сам. Він не говорить чоловікові примушувати дружину до послуху. Так само не закликає дружину вимагати від чоловіка жертовної любові.
Кожен отримує власне завдання. Любов, самовідданість, повага і готовність поступитися заради іншого повинні починатися не з претензій до ближнього, а з роботи над собою.
У християнському шлюбі немає місця боротьбі за владу чи пошуку біблійних аргументів на користь власних вимог. Є покликання двох людей навчитися любити так, щоб кожен думав не про те, що йому винен інший, а про те, що він сам може дати.
Справжня сімейна любов починається зі слів: не «змінися ти», а «що маю змінити в собі я?»
ЄВАНГЕЛІЄпро шлях внутрішнього преображення
Луки 4:1-15
Одного разу Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану. І водив Його Дух у пустині сорок днів, і спокушав його диявол і нічого не їв Ісус у дні ті. І, коли вони закінчилися, зголоднів.
І сказав Йому диявол: «Якщо Ти Син Божий, то скажи каменю цьому, щоб став хлібом». І відповів йому Ісус, кажучи: «Написано: “Не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим”».
І, вивівши Його на гору високу, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить, і сказав Йому диявол: «Тобі дам владу цю всю і славу їхню, бо її мені передано, і я кому схочу, даю її; отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє». І сказав Ісус йому у відповідь: «Відійди від Мене, сатано; написано: “Поклоняйся Господу, Богу твоєму, і Йому Одному служи”».
І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз, бо написано: “Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе: і на руках понесуть Тебе, щоб Ти не спіткнувся об камінь ногою Твоєю”». І сказав Ісус йому у відповідь: «Сказано: “Не спокушай Господа, Бога твого”».
І, закінчивши все спокушання, диявол відступив від Нього до часу. І повернувся Ісус у силі духу до Галілеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. І навчав Він у синагогах їхніх, і всі Його прославляли.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Перед початком проповіді Христос проходить випробування в пустелі. І всі три спокуси стосуються того, яким може бути Боже Царство і яким шляхом його можна принести людям.
Перша спокуса — перетворити Царство на загальний достаток: дати людям хліб і позбавити їх будь-якої нужди. Але сам добробут не преображає людину. Царство потребує внутрішньої зміни, а не лише зовнішнього комфорту.
Друга спокуса — здобути владу над світом через компроміс зі злом. Але Царство Боже неможливо будувати засобами, які суперечать Богові. Навіть один свідомий компроміс змінює саму природу того, що будується.
Третя спокуса — завоювати людей видовищним чудом, стати вождем, за яким підуть через захоплення його надзвичайною силою. Але Христос не хоче примушувати людину ні достатком, ні владою, ні дивом.
Він відкриває інший шлях — свободи і внутрішнього преображення. До Царства не можна привести силоміць. Людина повинна сама захотіти змінитися і відповісти Богові довірою.
Саме відкинувши ці спокуси, Христос починає проповідь Царства.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Браття, любіть своїх дружин, як і Христос возлюбив Церкву і віддав Себе заради неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю і словом; щоби поставити її Собі славною Церквою, яка не має плями, чи зморшки, чи чогось подібного, але щоби вона була свята і непорочна. Так і чоловіки повинні любити своїх дружин, як власні тіла: хто любить свою дружину, любить самого себе. Бо ніхто ніколи не має ненависті до своєї плоті, але годує і гріє її, як і Господь Церкву, бо ми члени Тіла Його, від плоті Його і від кісток Його. «Тому залишить чоловік батька свого і матір і з’єднається з дружиною своєю, і будуть двоє однією плоттю». Тайна ця велика (я говорю щодо Христа і Церкви). Отже, кожен із вас нехай так любить свою дружину, як самого себе; а дружина нехай шанує свого чоловіка.
КОМЕНТАРдо Апостола
Цей уривок часто викликає суперечки, особливо коли ми намагаємося застосувати його не до себе, а до іншого. Чоловіки можуть наголошувати на словах: «Жінки, коріться своїм чоловікам», а жінки — на заклику: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як Христос полюбив Церкву».
Але апостол Павло звертається не до того, хто має вимагати, а до того, хто має змінюватися сам. Він не говорить чоловікові примушувати дружину до послуху. Так само не закликає дружину вимагати від чоловіка жертовної любові.
Кожен отримує власне завдання. Любов, самовідданість, повага і готовність поступитися заради іншого повинні починатися не з претензій до ближнього, а з роботи над собою.
У християнському шлюбі немає місця боротьбі за владу чи пошуку біблійних аргументів на користь власних вимог. Є покликання двох людей навчитися любити так, щоб кожен думав не про те, що йому винен інший, а про те, що він сам може дати.
Справжня сімейна любов починається зі слів: не «змінися ти», а «що маю змінити в собі я?»
ЄВАНГЕЛІЄпро шлях внутрішнього преображенняЛуки 4:1-15
Одного разу Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану. І водив Його Дух у пустині сорок днів, і спокушав його диявол і нічого не їв Ісус у дні ті. І, коли вони закінчилися, зголоднів.
І сказав Йому диявол: «Якщо Ти Син Божий, то скажи каменю цьому, щоб став хлібом». І відповів йому Ісус, кажучи: «Написано: “Не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом Божим”».
І, вивівши Його на гору високу, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить, і сказав Йому диявол: «Тобі дам владу цю всю і славу їхню, бо її мені передано, і я кому схочу, даю її; отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє». І сказав Ісус йому у відповідь: «Відійди від Мене, сатано; написано: “Поклоняйся Господу, Богу твоєму, і Йому Одному служи”».
І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: «Якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз, бо написано: “Ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе: і на руках понесуть Тебе, щоб Ти не спіткнувся об камінь ногою Твоєю”». І сказав Ісус йому у відповідь: «Сказано: “Не спокушай Господа, Бога твого”».
І, закінчивши все спокушання, диявол відступив від Нього до часу. І повернувся Ісус у силі духу до Галілеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. І навчав Він у синагогах їхніх, і всі Його прославляли.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Перед початком проповіді Христос проходить випробування в пустелі. І всі три спокуси стосуються того, яким може бути Боже Царство і яким шляхом його можна принести людям.
Перша спокуса — перетворити Царство на загальний достаток: дати людям хліб і позбавити їх будь-якої нужди. Але сам добробут не преображає людину. Царство потребує внутрішньої зміни, а не лише зовнішнього комфорту.
Друга спокуса — здобути владу над світом через компроміс зі злом. Але Царство Боже неможливо будувати засобами, які суперечать Богові. Навіть один свідомий компроміс змінює саму природу того, що будується.
Третя спокуса — завоювати людей видовищним чудом, стати вождем, за яким підуть через захоплення його надзвичайною силою. Але Христос не хоче примушувати людину ні достатком, ні владою, ні дивом.
Він відкриває інший шлях — свободи і внутрішнього преображення. До Царства не можна привести силоміць. Людина повинна сама захотіти змінитися і відповісти Богові довірою.
Саме відкинувши ці спокуси, Христос починає проповідь Царства.
