«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра та Павла. Касперівської ікони Божої Матері
Апостол: 2 Кор 11:21-12:9, Євангеліє: Мф 16:13-19
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро досвід Павла
2 Кор 11:21-12:9
Hа сором скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто смiє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смiю i я.
Вони євреї? I я. Ізраїльтяни? I я. Сíм’я Авраамове? I я.
Христовi служителi? У нерозумi говорю — я бiльше. Я значно бiльше був у трудах, безмiрно в ранах, бiльше у в’язницях i багаторазово при смертi.
Вiд юдеїв п’ять разiв дано було менi по сорок ударiв без одного;
три рази мене били палицями, один раз побивали камiнням; три рази розбивався зi мною корабель, нiч i день пробув я у безоднi морськiй;
багато разiв був я у подорожах, у небезпеках на рiчках, у небезпеках вiд розбiйникiв, у небезпеках вiд єдиноплемiнникiв, у небезпеках вiд язичникiв, у небезпеках у мiстi, у небезпеках в пустелi, у небезпеках на морi, у небезпеках мiж лжебратами,
в трудi й у виснаженнi, часто без сну, в голодi i спразi, часто в постах, на холодi i в наготi.
Крiм зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всi церкви.
Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би?
Якщо треба менi хвалитися, то буду хвалитися немiччю моєю.
Бог i Отець Господа нашого Iсуса Христа, благословенний повiк, знає, що я кажу правду.
У Дамаску обласний правитель царя Арети стерiг мiсто Дамаск, щоб схопити мене, i мене в кошику спустили з вiкна по стiнi, i я уник його рук.
Hе корисно хвалитися менi, бо я прийду до видiнь i одкровень Господнiх.
Знаю чоловiка у Христi, який чотирнадцять рокiв тому (чи в тiлi — не знаю, чи без тiла — не знаю‚ Бог вiдає) узятий був до третього неба.
I знаю про такого чоловiка (не знаю — в тiлi чи без тiла‚ Бог вiдає),
що вiн був узятий в рай i чув невимовнi слова, яких людинi не можна переказати.
Таким чоловiком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хiба тiльки немочами моїми.
А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу iстину; але я утримуюсь, щоб нiхто не подумав про мене бiльше, нiж скiльки в менi бачить або чує вiд мене.
А щоб я не звеличувався надзвичайнiстю одкровень, дано менi жало у плоть, ангел сатани, пригнiчувати мене, щоб я не величався.
Тричi благав я Господа про те, щоб вiн вiдступився вiд мене.
Але Господь сказав менi: «Досить для тебе благодатi Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». I тому я значно охочiше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в менi сила Христова.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло, розповідаючи про свій духовний досвід, чітко розрізняє в собі ніби двох різних людей. Звісно, йдеться не про якесь роздвоєння особистості.
Перед нами постає та внутрішня подвійність, яка залишається властивою людині до кінця віку, навіть якщо вона вже живе надією на Царство Боже. Павло добре розуміє, що саме він був піднесений до «третього неба» (2 Кор. 12:1–4). Очевидно, цей досвід був для нього переживанням Царства Божого.
Водночас апостол усвідомлює, що його теперішній духовний стан ще далекий від тієї повноти життя в Бозі, яка відкривалася йому в хвилини особливого Божого одкровення. Павло, як духовно твереза людина, знає: духовне життя визначається не тим, що ми побачили чи пережили, а тим, наскільки здатні вмістити й зберегти Божу благодать.
Саме тому він говорить про своє «жало в плоті» — випробування, якого не позбувся, хоча неодноразово просив Бога про це. Через цю неміч апостол навчився покладатися не на власні сили, а на благодать Божу.
ЄВАНГЕЛІЄпро сповідання Петра
Мф 16:13-19
Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
і Я кажу тобі: ти Петро**, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?За кого люди вважають Ісуса? Це запитання й досі стоїть перед кожним із нас, і відповіді на нього звучать найрізноманітніші.
Спочатку Христос запитує учнів про думку народу. Усі відповіді зводяться до одного: Ісуса вважають великим пророком. Так само і сьогодні багато хто називає Його видатним Учителем, мудрецем або моральним авторитетом. Але всі ці визначення залишаються лише зовнішнім знанням.
Потім Господь ставить інше запитання: «А ви за кого Мене маєте?» Це вже питання особистого вибору. Від того, Ким для мене є Христос, залежить, як я буду жити.
Тому сповідання апостола Петра стало не лише його особистим визнанням Ісуса Христом, Сином Божим. Його словами Христа сповідували всі апостоли, а згодом — учні всіх поколінь і народів. Не людські роздуми чи традиції відкрили Петру цю істину, а Небесний Отець. Людський розум може наблизити нас до порога істини, але переступити його допомагає Сам Господь.
АПОСТОЛ
Рим. 12:4-5, 15-21
Браття, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени мають однакову дію, так багато нас складають одне тіло у Христі, а окремо один одному є членами. Радуйтеся з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілими.
Нікому не відплачуйте злом за зло; дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо це можливо й залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми. Не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені належить мститися, Я відплачу», — говорить Господь. Отже, якщо ворог твій голодний, — нагодуй його; якщо хоче пити, — дай напитись йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром.
КОМЕНТАРдо Апостола
ЄВАНГЕЛІЄ
Матфея 12:9-13
О дного разу Ісус увійшов у синагогу юдейську. І ось, був там чоловік, що мав суху руку. І спитали Ісуса, щоб звинуватити Його, кажучи: «Чи можна лікувати в суботу?» Він же сказав їм: «Чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо та впаде в суботу в яму, не візьме її і не витягне? Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, можна і в суботу творити добро». Тоді каже чоловікові: «Простягни руку твою». І він простягнув, і стала вона здорова, як і друга.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Понеділок, 29 червня 2026
Святці: Славних і всехвальних першоверховних апостолів Петра та Павла. Касперівської ікони Божої Матері Апостол: 2 Кор 11:21-12:9 · Євангеліє: Мф 16:13-19 · Апостол: Рим. 12:4-5, 15-21 · Євангеліє: Матфея 12:9-13 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро досвід Павла2 Кор 11:21-12:9
Hа сором скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто смiє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смiю i я.
Вони євреї? I я. Ізраїльтяни? I я. Сíм’я Авраамове? I я.
Христовi служителi? У нерозумi говорю — я бiльше. Я значно бiльше був у трудах, безмiрно в ранах, бiльше у в’язницях i багаторазово при смертi.
Вiд юдеїв п’ять разiв дано було менi по сорок ударiв без одного;
три рази мене били палицями, один раз побивали камiнням; три рази розбивався зi мною корабель, нiч i день пробув я у безоднi морськiй;
багато разiв був я у подорожах, у небезпеках на рiчках, у небезпеках вiд розбiйникiв, у небезпеках вiд єдиноплемiнникiв, у небезпеках вiд язичникiв, у небезпеках у мiстi, у небезпеках в пустелi, у небезпеках на морi, у небезпеках мiж лжебратами,
в трудi й у виснаженнi, часто без сну, в голодi i спразi, часто в постах, на холодi i в наготi.
Крiм зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всi церкви.
Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би?
Якщо треба менi хвалитися, то буду хвалитися немiччю моєю.
Бог i Отець Господа нашого Iсуса Христа, благословенний повiк, знає, що я кажу правду.
У Дамаску обласний правитель царя Арети стерiг мiсто Дамаск, щоб схопити мене, i мене в кошику спустили з вiкна по стiнi, i я уник його рук.
Hе корисно хвалитися менi, бо я прийду до видiнь i одкровень Господнiх.
Знаю чоловiка у Христi, який чотирнадцять рокiв тому (чи в тiлi — не знаю, чи без тiла — не знаю‚ Бог вiдає) узятий був до третього неба.
I знаю про такого чоловiка (не знаю — в тiлi чи без тiла‚ Бог вiдає),
що вiн був узятий в рай i чув невимовнi слова, яких людинi не можна переказати.
Таким чоловiком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хiба тiльки немочами моїми.
А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу iстину; але я утримуюсь, щоб нiхто не подумав про мене бiльше, нiж скiльки в менi бачить або чує вiд мене.
А щоб я не звеличувався надзвичайнiстю одкровень, дано менi жало у плоть, ангел сатани, пригнiчувати мене, щоб я не величався.
Тричi благав я Господа про те, щоб вiн вiдступився вiд мене.
Але Господь сказав менi: «Досить для тебе благодатi Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». I тому я значно охочiше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в менi сила Христова.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло, розповідаючи про свій духовний досвід, чітко розрізняє в собі ніби двох різних людей. Звісно, йдеться не про якесь роздвоєння особистості.
Перед нами постає та внутрішня подвійність, яка залишається властивою людині до кінця віку, навіть якщо вона вже живе надією на Царство Боже. Павло добре розуміє, що саме він був піднесений до «третього неба» (2 Кор. 12:1–4). Очевидно, цей досвід був для нього переживанням Царства Божого.
Водночас апостол усвідомлює, що його теперішній духовний стан ще далекий від тієї повноти життя в Бозі, яка відкривалася йому в хвилини особливого Божого одкровення. Павло, як духовно твереза людина, знає: духовне життя визначається не тим, що ми побачили чи пережили, а тим, наскільки здатні вмістити й зберегти Божу благодать.
Саме тому він говорить про своє «жало в плоті» — випробування, якого не позбувся, хоча неодноразово просив Бога про це. Через цю неміч апостол навчився покладатися не на власні сили, а на благодать Божу.
ЄВАНГЕЛІЄпро сповідання ПетраМф 16:13-19
Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
і Я кажу тобі: ти Петро**, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
КОМЕНТАРдо Євангелія
За кого люди вважають Ісуса? Це запитання й досі стоїть перед кожним із нас, і відповіді на нього звучать найрізноманітніші.
Спочатку Христос запитує учнів про думку народу. Усі відповіді зводяться до одного: Ісуса вважають великим пророком. Так само і сьогодні багато хто називає Його видатним Учителем, мудрецем або моральним авторитетом. Але всі ці визначення залишаються лише зовнішнім знанням.
Потім Господь ставить інше запитання: «А ви за кого Мене маєте?» Це вже питання особистого вибору. Від того, Ким для мене є Христос, залежить, як я буду жити.
Тому сповідання апостола Петра стало не лише його особистим визнанням Ісуса Христом, Сином Божим. Його словами Христа сповідували всі апостоли, а згодом — учні всіх поколінь і народів. Не людські роздуми чи традиції відкрили Петру цю істину, а Небесний Отець. Людський розум може наблизити нас до порога істини, але переступити його допомагає Сам Господь.
АПОСТОЛРим. 12:4-5, 15-21
Браття, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени мають однакову дію, так багато нас складають одне тіло у Христі, а окремо один одному є членами. Радуйтеся з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілими.
Нікому не відплачуйте злом за зло; дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо це можливо й залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми. Не мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені належить мститися, Я відплачу», — говорить Господь. Отже, якщо ворог твій голодний, — нагодуй його; якщо хоче пити, — дай напитись йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром.
ЄВАНГЕЛІЄМатфея 12:9-13
О дного разу Ісус увійшов у синагогу юдейську. І ось, був там чоловік, що мав суху руку. І спитали Ісуса, щоб звинуватити Його, кажучи: «Чи можна лікувати в суботу?» Він же сказав їм: «Чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо та впаде в суботу в яму, не візьме її і не витягне? Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, можна і в суботу творити добро». Тоді каже чоловікові: «Простягни руку твою». І він простягнув, і стала вона здорова, як і друга.