Браття, коли язичники, що не мають Закону, з природи законне роблять, то, не маючи Закону, вони самі собі закон: вони показують, що справа Закону в них написана в серцях їхніх, про що свідчить совість їхня і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну — в той день, коли, за моїм благовістям, Бог судитиме таємні діла людей через Ісуса Христа.
Ось, ти звешся іудеєм, і заспокоюєш себе Законом, і хвалишся Богом, і знаєш волю Його, і, навчаючись Законом, розумієш щó є краще, і впевнений у собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві, наставник неуків, учитель нетямущих, той, хто має в Законі взірець знання та істини; як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе? Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи: «Не перелюбствуй», — перелюбствуєш? Гидуючи ідолами, святотатствуєш? Хвалишся Законом, а, порушуючи Закон, безчестиш Бога? Бо, як написано: «Це через вас ім’я Боже ганьбиться серед язичників».
Обрізання корисне, коли виконуєш Закон, а коли ти порушник Закону, то обрізання твоє стало необрізанням. Отже, якщо необрізаний дотримується постанов Закону, то чи не ви́знає його Бог обрізаним? І необрізаний з природи, який виконує Закон, чи не засудить тебе, порушника Закону, що маєш Писання й обрізання? Бо не той іудей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілі; але той іудей, хто по суті такий, і те обрізання, яке в серці, за Духом, а не за буквою: йому й похвала не від людей, а від Бога.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Ще дві тисячі років тому Христос і апостол Павло говорили про внутрішню роздвоєність людини. Розум може суперечити серцю, переконання — вчинкам, совість — способу життя. Нам часто бракує цілісності, коли все в людині підпорядковане одному справжньому духовному центру.
Саме таку людину можна порівняти з домом, збудованим на камені. Вона має внутрішню основу, яку не руйнують зміни обставин. Для неї «так» справді означає «так», а «ні» — «ні». Якщо вона навчає інших, то намагається сама жити відповідно до того, чого навчає. Її вчинки не заперечують віри, яку вона сповідує.
Може здатися, що це недосяжний ідеал. Проте Євангеліє не дозволяє нам виправдовувати внутрішню суперечливість лише людською слабкістю. Христос Сам став Людиною і показав, що справжня цілісність людського життя можлива.
Тому християнський шлях полягає не тільки в правильних словах, переконаннях чи зовнішньому виконанні заповідей. Йдеться про поступове зцілення всієї людини, щоб її віра, слова, рішення і вчинки становили одне ціле. А остаточно справжність цієї внутрішньої основи відкриється перед Богом, Який бачить навіть таємне людського серця.
