«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Прп. Вісаріона. Прмцц. дів Архелаї, Фекли і Сусанни
Апостол: Рим. 1:7-12, Євангеліє: Матфея 5:42-48
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро освячення людського життя
Рим. 1:7-12
Браття, благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа! Насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світу. Свідок мені Бог, Якому служу духом моїм у благовісті Сина Його, що безперестанно згадую про вас, завжди благаючи в молитвах моїх, щоби воля Божа була сприятлива коли-небудь прийти мені до вас, бо я дуже бажаю побачити вас, щоби передати вам певний духовний дар для вашого ствердження, тобто підбадьоритися з вами спільною вірою, вашою і моєю.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Звертаючись до римських християн, апостол Павло називає їх святими. Це не означає, що всі вони вже були безгрішними чи досконалими. У біблійному розумінні святість — передусім освяченість, тобто особливий стан людини, яка зустрілася з Божою присутністю і дозволила Богові змінювати її.
Але людина не освячується без власної участі. Бог не змінює нас насильно. Потрібна наша згода — рішення віддати себе Йому. І починається це в серці, яке мовою Біблії є не просто осередком почуттів, а духовним центром людини, місцем її найглибших рішень і вибору.
Коли людина відкриває серце Богові, Його присутність поступово пронизує все її життя. Саме це Новий Завіт називає святістю.
Після приходу Христа така можливість відкрилася кожному. Царство Боже наблизилося, і християнин покликаний уже тепер жити його життям. Тому апостоли й називають християн святими: не тому, що вони вже досягли досконалості, а тому, що освячені Божою присутністю і належать Йому.
Святість — не людська заслуга, а Божий дар. Проте від нас залежить, що ми зробимо з цим даром. Бо християнство — не досягнутий статус, а шлях, який потрібно пройти разом із Христом.
ЄВАНГЕЛІЄпро любов, сильнішу за образу
Матфея 5:42-48
С казав Господь: «Хто просить у тебе — тому дай, і хто хоче в тебе позичити — від того не відвертайся. Ви чули, що сказано: “Любитимеш ближнього твого і будеш ненавидіти ворога твого”. Я ж кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоби ви були синами Отця вашого, який на Небесах, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими, і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митарі? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само діють і митарі? Отже, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш, Який на Небесах».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Заповідь Христа любити ворогів, кривдників і гонителів — одна з найважчих для виконання. Легко сказати, що ми всіх любимо й усім прощаємо, але справжня перевірка починається тоді, коли хтось завдає нам болю. І нерідко найглибше ранять саме близькі люди, адже від них ми найбільше очікуємо любові й розуміння.
І все ж Христос говорить: «Любіть ворогів ваших». Він закликає молитися і благословляти не лише тих, хто нам приємний і відповідає добром на добро, але й тих, кого любити найважче.
Це не означає, що християнин повинен схвалювати зло, дозволяти себе принижувати або вдавати, ніби кривди не було. Любов до ворога полягає в іншому: не дозволити заподіяному злу породити зло в нашому власному серці. Не відповідати ненавистю на ненависть і не бажати загибелі тому, хто завдав болю.
Саме так чинить Бог, Який «наказує сонцю Своєму сходити над злими й добрими». Християнська любов тому починається не з почуттів, а з рішення не мститися, молитися і бажати іншому спасіння.
Навчитися любити ворогів означає поступово ставати подібними до Христа — Того, Хто відповідає на людське зло не новим злом, а любов’ю.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Субота, 6 червня 2026
Святці: Прп. Вісаріона. Прмцц. дів Архелаї, Фекли і Сусанни Апостол: Рим. 1:7-12 · Євангеліє: Матфея 5:42-48 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро освячення людського життяРим. 1:7-12
Браття, благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа! Насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світу. Свідок мені Бог, Якому служу духом моїм у благовісті Сина Його, що безперестанно згадую про вас, завжди благаючи в молитвах моїх, щоби воля Божа була сприятлива коли-небудь прийти мені до вас, бо я дуже бажаю побачити вас, щоби передати вам певний духовний дар для вашого ствердження, тобто підбадьоритися з вами спільною вірою, вашою і моєю.
КОМЕНТАРдо Апостола
Звертаючись до римських християн, апостол Павло називає їх святими. Це не означає, що всі вони вже були безгрішними чи досконалими. У біблійному розумінні святість — передусім освяченість, тобто особливий стан людини, яка зустрілася з Божою присутністю і дозволила Богові змінювати її.
Але людина не освячується без власної участі. Бог не змінює нас насильно. Потрібна наша згода — рішення віддати себе Йому. І починається це в серці, яке мовою Біблії є не просто осередком почуттів, а духовним центром людини, місцем її найглибших рішень і вибору.
Коли людина відкриває серце Богові, Його присутність поступово пронизує все її життя. Саме це Новий Завіт називає святістю.
Після приходу Христа така можливість відкрилася кожному. Царство Боже наблизилося, і християнин покликаний уже тепер жити його життям. Тому апостоли й називають християн святими: не тому, що вони вже досягли досконалості, а тому, що освячені Божою присутністю і належать Йому.
Святість — не людська заслуга, а Божий дар. Проте від нас залежить, що ми зробимо з цим даром. Бо християнство — не досягнутий статус, а шлях, який потрібно пройти разом із Христом.
ЄВАНГЕЛІЄпро любов, сильнішу за образуМатфея 5:42-48
С казав Господь: «Хто просить у тебе — тому дай, і хто хоче в тебе позичити — від того не відвертайся. Ви чули, що сказано: “Любитимеш ближнього твого і будеш ненавидіти ворога твого”. Я ж кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоби ви були синами Отця вашого, який на Небесах, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими, і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митарі? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само діють і митарі? Отже, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш, Який на Небесах».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Заповідь Христа любити ворогів, кривдників і гонителів — одна з найважчих для виконання. Легко сказати, що ми всіх любимо й усім прощаємо, але справжня перевірка починається тоді, коли хтось завдає нам болю. І нерідко найглибше ранять саме близькі люди, адже від них ми найбільше очікуємо любові й розуміння.
І все ж Христос говорить: «Любіть ворогів ваших». Він закликає молитися і благословляти не лише тих, хто нам приємний і відповідає добром на добро, але й тих, кого любити найважче.
Це не означає, що християнин повинен схвалювати зло, дозволяти себе принижувати або вдавати, ніби кривди не було. Любов до ворога полягає в іншому: не дозволити заподіяному злу породити зло в нашому власному серці. Не відповідати ненавистю на ненависть і не бажати загибелі тому, хто завдав болю.
Саме так чинить Бог, Який «наказує сонцю Своєму сходити над злими й добрими». Християнська любов тому починається не з почуттів, а з рішення не мститися, молитися і бажати іншому спасіння.
Навчитися любити ворогів означає поступово ставати подібними до Христа — Того, Хто відповідає на людське зло не новим злом, а любов’ю.
