Браття, винагорода тому, хто робить діла, дається не як ласка, а як належне. А тому, хто не робить, але вірує у Того, Хто може виправдати нечестивого, віра його ставиться у праведність. Так само й Давид говорить про блаженство людини, якій Бог зараховує праведність не за справи: «Блаженні, кому відпущено беззаконня, чиї гріхи покрито. Блаженний муж, якому Господь не поставить гріха».
Тож блаженство це пов’язане з обрізанням, чи з необрізанням? Кажемо, що Авраамові віра поставлена в праведність. Коли поставлена? Після обрізання чи до обрізання? Не після обрізання, а до обрізання. І знак обрізання він одержав, як печать праведності через віру, яку мав ще в необрізанні, щоби стати йому отцем усіх віруючих необрізаних, щоб їм також було поставлено в праведність, і отцем обрізаних, які не тільки прийняли обрізання, але й ходять слідами віри отця нашого Авраама, яку він мав іще в необрізанні.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло звертає увагу на важливий факт: Авраам почув Бога, повірив Йому і був визнаний праведним ще до дарування Тори і навіть до свого обрізання. Для юдеїв обрізання було знаком належності до Божого народу, межею між «своїми» і «чужими». Але Павло наголошує: Авраам став «батьком усіх віруючих» не тоді, коли отримав зовнішній знак Завіту, а тоді, коли довірився Богові.
Саме тому на першому місці стоїть віра. І йдеться не лише про згоду з певними догматами, знання Символу віри чи переконаність у правильності власного світогляду. У біблійному розумінні віра — це передусім довіра Богові й живі стосунки з Ним, які з цієї довіри народжуються.
Тора та її приписи мають своє значення, але вони не є самоціллю. Вони покликані допомогти людині так упорядкувати своє життя, щоб Бог залишався його центром. Зовнішнє виконання приписів не може замінити живих стосунків із Ним.
Тому Павло встановлює чітку послідовність: спочатку — Божий поклик і відповідь людини, тобто довіра; потім — життя, побудоване відповідно до цієї довіри; і вже після цього — зовнішні знаки та приписи. Авраам показує, що шлях до Бога починається не з обряду, а з готовності почути Його і довіритися Йому.
