Браття, якщо злочином одного смерть зацарювала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, царюватимуть у житті через одного Ісуса Христа. Тому, як через злочин одного — всім людям осудження, так через праведність Одного — всім людям виправдання до життя. Бо як через непослух однієї людини багато людей стали грішними, так і через послух Одного багато стануть праведними. Закон же прийшов пізніше і, таким чином, стало більше злочинів. А коли примножився гріх, стало ще більше благодаті, щоб, як гріх царював через смерть, так і благодать царювала через праведність до життя вічного через Ісуса Христа, Господа нашого. Що ж скажемо? Чи залишатися нам у гріху, щоби примножилася благодать? Зовсім ні. Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Говорячи, що християни «померли для гріха», Павло має на увазі не лише сувору аскетичну боротьбу із власною занепалою природою. Християнство — це не просто нова релігія з новими правилами, а нове життя, життя в Царстві, яке Христос приніс у світ.
Повністю звільнитися від гріха людина зможе лише тоді, коли завершиться преображення людської природи і Царство Боже відкриється у всій повноті. Але вже тепер можна звільнитися від влади гріха. Саме тут важлива різниця: гріх ще може бути присутнім у нашому житті, але він уже не мусить ним керувати.
Ми живемо ніби на межі двох світів: старого, ще не преображеного, і Царства, яке вже наблизилося і до життя якого можна долучитися сьогодні. Тому багато залежить від того, яка реальність визначає наше життя.
«Померти для гріха» означає перестати належати йому. Людина ще може падати, боротися зі слабкостями й потребувати покаяння, але гріх уже не є господарем її життя. Його місце займає Христос.
Отже, християнська свобода — це не твердження «я вже не грішу», а можливість сказати: «гріх більше не визначає, ким я є і куди йду». Остаточна перемога ще попереду, але життя Царства починається вже тепер.
