Браття, ви стали наслідувачами нам і Господу, прийнявши слово при великій скорботі з радістю Духа Святого, так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та Ахáйї. Бо від вас слово Господнє пролунало не тільки в Македонії та Ахáйї, але й у кожному місці пройшла слава про віру вашу в Бога, так що нам ні про що не треба розказувати. Бо вони самі розказують про нас, яким був наш вхід до вас, і як ви навернулися до Бога від ідолів, щоби служити Богу Живому та істинному, і чекати з небес Сина Його, Якого Він воскресив із мертвих, Ісуса, Який визволяє нас від грядущого гніву.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло говорить, що звістка про віру фессалонікійців «пролунала» далеко за межами їхньої громади. Їхнє християнство неможливо було приховати: люди бачили, Кому вони належать і Кому служать.
Перші християни не соромилися своєї віри навіть тоді, коли відкрите свідчення могло принести їм труднощі й переслідування. Їхня віра була не приватною думкою, а способом життя.
Павло описує це життя двома словами: вони служать Богові й очікують приходу Його Сина.
Служити — означає вже сьогодні виконувати те, до чого нас кличе Христос: любити, допомагати, свідчити, залишатися вірними. Очікувати — означає пам’ятати, що теперішній світ не є остаточною реальністю і що повнота Божого Царства ще попереду.
Християнське життя тому проходить між служінням і надією: працювати для Бога сьогодні й водночас чекати Христа.
Таке очікування не робить людину пасивною. Навпаки, саме надія на майбутнє Царство дає сили залишатися вірним у теперішньому.
