Браття, все, що тільки робите, словом чи ділом, усе робіть в ім’я Господа Ісуса Христа, дякуючи через Нього Богу й Отцю. Жінки, коріться своїм чоловікам, як личить у Господі. Чоловіки, любіть своїх жінок і не будьте суворі до них. Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це угодне Господу. Батьки, не дратуйте дітей ваших, щоби вони не падали духом. Раби, слухайте в усьому господарів ваших по плоті, не служіть їм тільки про людське око, як підлесники, але в простоті серця, боячись Бога. І все, що робите, робіть від душі, як для Господа, а не для людей, знаючи, що в нагороду від Господа одержите спадок, бо ви служите Господу Христу. А хто чинить несправедливо, той одержить відплату за свою несправедливість. Бог не зважає на особу. Господарі, ставтеся до рабів справедливо та неупереджено, знаючи, що й ви маєте Господа на небесах.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол закликає: «Все, що тільки робите, словом чи ділом, усе робіть в ім’я Господа Ісуса Христа». Саме слово «все» одразу ставить перед нами важливе запитання: чи справді кожен наш учинок можна було б зробити в Його ім’я?
Очевидно, що зло, неправда, жорстокість, зрада чи несправедливість несумісні з ім’ям Христа. Іноді вже одного цього запитання достатньо, щоб відмовитися від неправильного рішення: чи міг би я зробити це перед Христом і від Його імені?
Так віра перестає бути лише набором правил. Мірилом наших вчинків стає Сам Христос — Його любов, правда і милосердя.
Апостол додає ще одну основу християнського життя — вдячність Богові. Подяка означає не просто змиритися з Божою волею, а довіритися їй як благій.
Найповніше ця подяка виражається в Євхаристії. Саме слово «Євхаристія» означає благодаріння. Єднаючись із Христом, ми вчимося не лише просити Бога, а й дякувати Йому всім своїм життям.
ЄВАНГЕЛІЄпро міру Божої величі
Луки 9:44-50
С казав Господь Своїм учням: «Ви вкладіть у вуха ваші слова ці, бо Син Людський має бути виданий в руки людські». Вони ж не зрозуміли слова цього, і було воно закрите від них, щоб вони не збагнули його, й боялись запитати Його про слово це. Спало ж їм на думку: хто б із них був більший?
Ісус же, побачивши думку серця їхнього, взявши дитину, поставив її біля Себе і сказав їм: «Якщо хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а якщо хто Мене прийме, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великим». Звернувшись же, Іоан сказав: «Наставнику! Ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить за Тобою з нами». І сказав до нього Ісус: «Не забороняйте, бо хто не проти нас, той за нас».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Продовжуючи говорити про хресний шлях, Христос відкриває учням ще одну важливу істину — шлях умалення. Апостоли починають міркувати, хто з них більший. Це дуже людське бажання: бути важливішим, ближчим, кращим за інших.
За ним часто стоїть глибша потреба — відчути, що нас приймають і люблять. Але гріх спотворює цю потребу, і тоді ми починаємо доводити власну цінність через порівняння з іншими.
Христос не заперечує самого прагнення до величі, але повністю змінює її міру. Великим є не той, хто підноситься над іншими, а той, хто готовий стати меншим заради них, послужити слабкому, прийняти того, кого інші не помічають.
Бог Сам показує цей шлях. Христос умаляє Себе, приходить до людини в її слабкості, щоб підняти її і повести до нового життя.
Тому, якщо ми хочемо відчути, що Бог приймає нас, маємо вчитися приймати інших — особливо тих, хто не може нічого дати нам у відповідь.
Справжня велич починається там, де людина перестає доводити власну значущість і починає бачити цінність іншого.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
АПОСТОЛпро віру без подвійних стандартівКол. 3:17-4:1
Браття, все, що тільки робите, словом чи ділом, усе робіть в ім’я Господа Ісуса Христа, дякуючи через Нього Богу й Отцю. Жінки, коріться своїм чоловікам, як личить у Господі. Чоловіки, любіть своїх жінок і не будьте суворі до них. Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це угодне Господу. Батьки, не дратуйте дітей ваших, щоби вони не падали духом. Раби, слухайте в усьому господарів ваших по плоті, не служіть їм тільки про людське око, як підлесники, але в простоті серця, боячись Бога. І все, що робите, робіть від душі, як для Господа, а не для людей, знаючи, що в нагороду від Господа одержите спадок, бо ви служите Господу Христу. А хто чинить несправедливо, той одержить відплату за свою несправедливість. Бог не зважає на особу. Господарі, ставтеся до рабів справедливо та неупереджено, знаючи, що й ви маєте Господа на небесах.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол закликає: «Все, що тільки робите, словом чи ділом, усе робіть в ім’я Господа Ісуса Христа». Саме слово «все» одразу ставить перед нами важливе запитання: чи справді кожен наш учинок можна було б зробити в Його ім’я?
Очевидно, що зло, неправда, жорстокість, зрада чи несправедливість несумісні з ім’ям Христа. Іноді вже одного цього запитання достатньо, щоб відмовитися від неправильного рішення: чи міг би я зробити це перед Христом і від Його імені?
Так віра перестає бути лише набором правил. Мірилом наших вчинків стає Сам Христос — Його любов, правда і милосердя.
Апостол додає ще одну основу християнського життя — вдячність Богові. Подяка означає не просто змиритися з Божою волею, а довіритися їй як благій.
Найповніше ця подяка виражається в Євхаристії. Саме слово «Євхаристія» означає благодаріння. Єднаючись із Христом, ми вчимося не лише просити Бога, а й дякувати Йому всім своїм життям.
ЄВАНГЕЛІЄпро міру Божої величіЛуки 9:44-50
С казав Господь Своїм учням: «Ви вкладіть у вуха ваші слова ці, бо Син Людський має бути виданий в руки людські». Вони ж не зрозуміли слова цього, і було воно закрите від них, щоб вони не збагнули його, й боялись запитати Його про слово це. Спало ж їм на думку: хто б із них був більший?
Ісус же, побачивши думку серця їхнього, взявши дитину, поставив її біля Себе і сказав їм: «Якщо хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а якщо хто Мене прийме, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великим». Звернувшись же, Іоан сказав: «Наставнику! Ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить за Тобою з нами». І сказав до нього Ісус: «Не забороняйте, бо хто не проти нас, той за нас».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Продовжуючи говорити про хресний шлях, Христос відкриває учням ще одну важливу істину — шлях умалення. Апостоли починають міркувати, хто з них більший. Це дуже людське бажання: бути важливішим, ближчим, кращим за інших.
За ним часто стоїть глибша потреба — відчути, що нас приймають і люблять. Але гріх спотворює цю потребу, і тоді ми починаємо доводити власну цінність через порівняння з іншими.
Христос не заперечує самого прагнення до величі, але повністю змінює її міру. Великим є не той, хто підноситься над іншими, а той, хто готовий стати меншим заради них, послужити слабкому, прийняти того, кого інші не помічають.
Бог Сам показує цей шлях. Христос умаляє Себе, приходить до людини в її слабкості, щоб підняти її і повести до нового життя.
Тому, якщо ми хочемо відчути, що Бог приймає нас, маємо вчитися приймати інших — особливо тих, хто не може нічого дати нам у відповідь.
Справжня велич починається там, де людина перестає доводити власну значущість і починає бачити цінність іншого.
