Браття, ми співробітники Божі, а ви — Божа нива, Божа будівля. Я, за даною мені благодаттю Божою, як мудрий будівничий, поклав підмурок, а інший будує на ньому; але нехай кожний пильнує, як він будує. Бо ніхто не може покласти іншого підмурку, крім покладеного, яким є Ісус Христос. Якщо хто будує на цьому підмурку із золота, срібла, дорогоцінного каміння, деревини, сіна, тростини, — діло кожного стане явним; бо день покаже, тому що вогнем відкривається, і вогонь випробує діло кожного, яким воно є. У кого діло, яке він збудував, устоїть, той одержить нагороду; а чиє діло згорить, той зазнає втрати, а втім, сам буде спасенний, але так, ніби з вогню. Хіба не знаєте, що ви — храм Божий, і що Дух Божий живе у вас? Якщо хто знищить храм Божий, того знищить Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Християнство — це не лише віра в існування Бога і не тільки переконання, що Христос помер заради нашого спасіння. Справжнє християнське життя — це перебування Святого Духа в людині. Недаремно преподобний Серафим Саровський говорив, що головна мета християнина — стяжання Святого Духа.
Саме тому слова апостола: «Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?» (Діян. 19:2) залишаються головним запитанням до кожного з нас. Якщо Дух Божий живе в людині, змінюється не лише її ставлення до Бога, а й до себе та ближніх.
Апостол Павло нагадує, що наше тіло є храмом Святого Духа. А храм — це місце Божої присутності. Тому варто запитати себе: чи є моє життя гідним цього храму? Чи панують у ньому молитва, чистота, мир і порядок? Чи не допускаю я в серце того, що несумісне з Божою присутністю?
Турбота про власну душу — це не лише боротьба з гріхом, а й щоденне прагнення зробити своє життя оселею для Бога. Саме в цьому полягає справжній зміст християнського життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро віру сильнішу за бурю
Матфея 14:22-34
О дного разу змусив Ісус учнів Своїх сісти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік, поки Він не відпустить народ. І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і як настав вечір, був там один. А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був зустрічний.
У четверту ж сторожу ночі пішов до них Ісус, ідучи по морю. І учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились, кажучи: «Це привид!» І з переляку закричали. Але Ісус одразу заговорив до них, кажучи: «Заспокойтеся! Це Я, не бійтеся».
Петро ж сказав Йому у відповідь: «Господи, якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по водах».
Він же сказав: «Прийди». І, спустившись із човна, Петро пішов по водах, щоби підійти до Ісуса, та, бачучи сильний вітер, злякався, і, як почав тонути, закричав, кажучи:
«Господи, спаси мене!» Ісус, одразу ж простягнувши руку, підхопив його і говорить йому: «Маловірний, навіщо ти засумнівався?» І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
А ті, що були в човні, підійшли і поклонилися Йому, кажучи: «Воістину Ти Син Божий». І, переправившись, вони прибули в землю Геннісаретську.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Євангеліє про втихомирення бурі відкриває не лише владу Христа над природою, а насамперед силу Божого Царства. Ісус не просто наказує вітру й хвилям замовкнути — разом із Ним у світ входить Царство, у якому немає місця хаосу, страху й руйнуванню.
Тому й чудеса Христа — це не лише надприродні події. Він вводить людину в реальність Божого Царства, де зло, хвороба і смерть втрачають свою владу. Саме тому Петро зміг іти по воді, поки дивився на Господа. Його погляд був спрямований на Христа, а серце перебувало у довірі.
Та щойно Петро звернув увагу на хвилі й дозволив страхові опанувати себе, він почав тонути. Страх віддаляє людину від Бога, тоді як віра відкриває їй присутність Царства навіть серед життєвих бур.
Простягнувши руку, Ісус рятує Свого учня й нагадує, що саме віра допомагає людині залишатися з Богом. Так і сьогодні: труднощі не зникають самі собою, але той, хто не відводить погляду від Христа, знаходить силу пройти через будь-яку бурю. Там, де є жива віра, Боже Царство стає не мрією, а реальністю нашого життя.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Неділя, 2 серпня 2026
Святці: Перенесення мощей першомученика архідиякона Стефана Апостол: 1 Кор. 3:9-17 · Євангеліє: Матфея 14:22-34 Піст: Гаряча їжа з олією
АПОСТОЛпро внутрішній храм людини1 Кор. 3:9-17
Браття, ми співробітники Божі, а ви — Божа нива, Божа будівля. Я, за даною мені благодаттю Божою, як мудрий будівничий, поклав підмурок, а інший будує на ньому; але нехай кожний пильнує, як він будує. Бо ніхто не може покласти іншого підмурку, крім покладеного, яким є Ісус Христос. Якщо хто будує на цьому підмурку із золота, срібла, дорогоцінного каміння, деревини, сіна, тростини, — діло кожного стане явним; бо день покаже, тому що вогнем відкривається, і вогонь випробує діло кожного, яким воно є. У кого діло, яке він збудував, устоїть, той одержить нагороду; а чиє діло згорить, той зазнає втрати, а втім, сам буде спасенний, але так, ніби з вогню. Хіба не знаєте, що ви — храм Божий, і що Дух Божий живе у вас? Якщо хто знищить храм Божий, того знищить Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви.
КОМЕНТАРдо Апостола
Християнство — це не лише віра в існування Бога і не тільки переконання, що Христос помер заради нашого спасіння. Справжнє християнське життя — це перебування Святого Духа в людині. Недаремно преподобний Серафим Саровський говорив, що головна мета християнина — стяжання Святого Духа.
Саме тому слова апостола: «Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?» (Діян. 19:2) залишаються головним запитанням до кожного з нас. Якщо Дух Божий живе в людині, змінюється не лише її ставлення до Бога, а й до себе та ближніх.
Апостол Павло нагадує, що наше тіло є храмом Святого Духа. А храм — це місце Божої присутності. Тому варто запитати себе: чи є моє життя гідним цього храму? Чи панують у ньому молитва, чистота, мир і порядок? Чи не допускаю я в серце того, що несумісне з Божою присутністю?
Турбота про власну душу — це не лише боротьба з гріхом, а й щоденне прагнення зробити своє життя оселею для Бога. Саме в цьому полягає справжній зміст християнського життя.
ЄВАНГЕЛІЄпро віру сильнішу за бурюМатфея 14:22-34
О дного разу змусив Ісус учнів Своїх сісти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік, поки Він не відпустить народ. І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і як настав вечір, був там один. А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був зустрічний.
У четверту ж сторожу ночі пішов до них Ісус, ідучи по морю. І учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились, кажучи: «Це привид!» І з переляку закричали. Але Ісус одразу заговорив до них, кажучи: «Заспокойтеся! Це Я, не бійтеся».
Петро ж сказав Йому у відповідь: «Господи, якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по водах».
Він же сказав: «Прийди». І, спустившись із човна, Петро пішов по водах, щоби підійти до Ісуса, та, бачучи сильний вітер, злякався, і, як почав тонути, закричав, кажучи:
«Господи, спаси мене!» Ісус, одразу ж простягнувши руку, підхопив його і говорить йому: «Маловірний, навіщо ти засумнівався?» І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
А ті, що були в човні, підійшли і поклонилися Йому, кажучи: «Воістину Ти Син Божий». І, переправившись, вони прибули в землю Геннісаретську.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Євангеліє про втихомирення бурі відкриває не лише владу Христа над природою, а насамперед силу Божого Царства. Ісус не просто наказує вітру й хвилям замовкнути — разом із Ним у світ входить Царство, у якому немає місця хаосу, страху й руйнуванню.
Тому й чудеса Христа — це не лише надприродні події. Він вводить людину в реальність Божого Царства, де зло, хвороба і смерть втрачають свою владу. Саме тому Петро зміг іти по воді, поки дивився на Господа. Його погляд був спрямований на Христа, а серце перебувало у довірі.
Та щойно Петро звернув увагу на хвилі й дозволив страхові опанувати себе, він почав тонути. Страх віддаляє людину від Бога, тоді як віра відкриває їй присутність Царства навіть серед життєвих бур.
Простягнувши руку, Ісус рятує Свого учня й нагадує, що саме віра допомагає людині залишатися з Богом. Так і сьогодні: труднощі не зникають самі собою, але той, хто не відводить погляду від Христа, знаходить силу пройти через будь-яку бурю. Там, де є жива віра, Боже Царство стає не мрією, а реальністю нашого життя.
