Браття, таку довіру до Бога ми маємо через Христа. Не те щоби ми самі могли вважати себе здатними до чогось, але наша здатність від Бога. Він зробив нас здатними до служіння Нового Завіту, не букви, але Духу, тому що буква вбиває, а Дух животворить.
Навіть служіння мертвенному Закону, записаному на каменях, було славним, так, що сини Ізраїля не могли дивитись на обличчя Мойсея через славу обличчя його, яка минала, — наскільки славнішим має бути служіння Духа! Бо якщо славним було служіння, яке засуджувало людину, то наскільки багатше славою служіння, що робить її праведною! Те, що раніше було славним, вже не прославляється, бо теперішня слава затьмарила попередню. Що минуло, було славним; наскільки ж славніше те, що не минає!
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло порівнює Старий і Новий Завіти, говорячи: «буква вбиває, а Дух животворить». Під «буквою» він має на увазі писаний Закон. Але чому Закон, якщо він справедливий і добрий, може «вбивати»?
Проблема не в самих заповідях, а в тому, що закон, відірваний від живих стосунків із Законодавцем, легко перетворюється на безособове правило. Він указує, що правильно, але сам по собі не дає людині сили жити за Божою волею.
Саме тому біблійне вчення про Премудрість Божу поступово відкриває глибший зміст Закону — його живий дух. А в Новому Завіті ця повнота відкривається у Христі.
Життя за Духом не означає скасування моральних вимог. Христос Сам говорить, що прийшов не порушити Закон, а виконати його. Проте тепер виконання заповідей стає наслідком особистих стосунків із Богом, а не просто підкоренням написаним правилам.
Тому Павло говорить і про більшу славу Нового Завіту. Божа слава — це Його присутність, яку людина пізнає і приймає. У Христі ми отримуємо не лише написане Боже слово, а можливість жити в безпосередній присутності Самого Законодавця.
ЄВАНГЕЛІЄпро любов, яку відкидають
Матфея 23:29-39
Сказав Господь іудеям, які прийшли до Нього: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророків і прикрашаєте пам’ятники праведників, і говорите: “Якби ми жили в дні отців наших, то не були би спільниками їхніми у крові пророків”; таким чином ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбили пророків; доповніть же міру отців ваших.
Зміюки, єхиднове поріддя ! Як втечете ви від вироку до геєни? Тому ось, Я посилаю до вас пророків, і мудреців, і книжників; і ви одних уб’єте й розіпнете, а інших будете бичувати в синагогах ваших і гнати від міста до міста. Тож упаде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, якого ви вбили між храмом і жертовником.
Амінь кажу вам, що все це прийде на покоління це. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! Ось, лишається вам дім ваш пустий. Кажу бо вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: “Благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!”»
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?У сьогоднішньому євангельському уривку звучить один із найбільш зворушливих образів Божої любові. Господь порівнює Себе з птахом, який збирає пташенят під свої крила. Цей образ відомий ще зі Старого Завіту. Вже на початку книги Буття Дух Божий, Який ширяє над водами, нагадує птаха над своїм гніздом. А псалмоспівець говорить: «У тіні крил Твоїх я радітиму» (Пс. 62).
Це образ Божої турботи, захисту й любові до людини. Господь прагне зібрати Своїх дітей, укрити їх і дати їм життя. Але особливо вражає тло, на якому звучать ці слова: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе!»
Бог простягає до людини руки, а людина відповідає відкиненням. Він посилає пророків — їх переслідують. Він кличе до Себе — Його не хочуть слухати. І все ж навіть перед обличчям людської жорстокості Христос говорить не мовою помсти, а мовою любові.
Це одночасно і трагедія людської свободи, і свідчення дивовижного Божого милосердя: Господь хоче зібрати нас під Свої крила, але не примушує нас прийняти Його любов.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Середа, 12 серпня 2026
Святці: Мчч. Фотія й Аникити та ін. Сщмч. Олександра, єпископа Команського Апостол: 2 Кор. 3:4-11 · Євангеліє: Матфея 23:29-39 Піст: Сухоядіння
АПОСТОЛпро славу Нового Завіту2 Кор. 3:4-11
Браття, таку довіру до Бога ми маємо через Христа. Не те щоби ми самі могли вважати себе здатними до чогось, але наша здатність від Бога. Він зробив нас здатними до служіння Нового Завіту, не букви, але Духу, тому що буква вбиває, а Дух животворить.
Навіть служіння мертвенному Закону, записаному на каменях, було славним, так, що сини Ізраїля не могли дивитись на обличчя Мойсея через славу обличчя його, яка минала, — наскільки славнішим має бути служіння Духа! Бо якщо славним було служіння, яке засуджувало людину, то наскільки багатше славою служіння, що робить її праведною! Те, що раніше було славним, вже не прославляється, бо теперішня слава затьмарила попередню. Що минуло, було славним; наскільки ж славніше те, що не минає!
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло порівнює Старий і Новий Завіти, говорячи: «буква вбиває, а Дух животворить». Під «буквою» він має на увазі писаний Закон. Але чому Закон, якщо він справедливий і добрий, може «вбивати»?
Проблема не в самих заповідях, а в тому, що закон, відірваний від живих стосунків із Законодавцем, легко перетворюється на безособове правило. Він указує, що правильно, але сам по собі не дає людині сили жити за Божою волею.
Саме тому біблійне вчення про Премудрість Божу поступово відкриває глибший зміст Закону — його живий дух. А в Новому Завіті ця повнота відкривається у Христі.
Життя за Духом не означає скасування моральних вимог. Христос Сам говорить, що прийшов не порушити Закон, а виконати його. Проте тепер виконання заповідей стає наслідком особистих стосунків із Богом, а не просто підкоренням написаним правилам.
Тому Павло говорить і про більшу славу Нового Завіту. Божа слава — це Його присутність, яку людина пізнає і приймає. У Христі ми отримуємо не лише написане Боже слово, а можливість жити в безпосередній присутності Самого Законодавця.
ЄВАНГЕЛІЄпро любов, яку відкидаютьМатфея 23:29-39
Сказав Господь іудеям, які прийшли до Нього: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророків і прикрашаєте пам’ятники праведників, і говорите: “Якби ми жили в дні отців наших, то не були би спільниками їхніми у крові пророків”; таким чином ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбили пророків; доповніть же міру отців ваших.
Зміюки, єхиднове поріддя ! Як втечете ви від вироку до геєни? Тому ось, Я посилаю до вас пророків, і мудреців, і книжників; і ви одних уб’єте й розіпнете, а інших будете бичувати в синагогах ваших і гнати від міста до міста. Тож упаде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, якого ви вбили між храмом і жертовником.
Амінь кажу вам, що все це прийде на покоління це. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! Ось, лишається вам дім ваш пустий. Кажу бо вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: “Благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!”»
КОМЕНТАРдо Євангелія
У сьогоднішньому євангельському уривку звучить один із найбільш зворушливих образів Божої любові. Господь порівнює Себе з птахом, який збирає пташенят під свої крила. Цей образ відомий ще зі Старого Завіту. Вже на початку книги Буття Дух Божий, Який ширяє над водами, нагадує птаха над своїм гніздом. А псалмоспівець говорить: «У тіні крил Твоїх я радітиму» (Пс. 62).
Це образ Божої турботи, захисту й любові до людини. Господь прагне зібрати Своїх дітей, укрити їх і дати їм життя. Але особливо вражає тло, на якому звучать ці слова: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе!»
Бог простягає до людини руки, а людина відповідає відкиненням. Він посилає пророків — їх переслідують. Він кличе до Себе — Його не хочуть слухати. І все ж навіть перед обличчям людської жорстокості Христос говорить не мовою помсти, а мовою любові.
Це одночасно і трагедія людської свободи, і свідчення дивовижного Божого милосердя: Господь хоче зібрати нас під Свої крила, але не примушує нас прийняти Його любов.
