«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Мчч. Флора та Лавра. Прп. Іоана Рильського. Ікони Божої Матері «Всецариця»
Апостол: 2 Кор. 5:15-21, Євангеліє: Марка 1:16-22
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро мир із Богом і людьми
2 Кор. 5:15-21
Браття, Христос помер за всіх, щоби ті, хто живе, вже не жили для самих себе, але заради Того, Хто для них помер і воскрес. Отже, віднині ми нікого не сприймаємо за плоттю, якщо ж і сприймали Христа за плоттю, то нині вже не сприймаємо. Тому, якщо хто у Христі, той нове створіння; прадавнє минуло, ось тепер усе стало новим. Усе ж від Бога, Який через Ісуса Христа примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення, бо у Христі Бог примирив із Собою світ, не покладаючи на людей провини їхні, а нам довірив сповіщати про це примирення. Отже, ми — посланці Христа, і мовби Сам Бог умовляє через нас; благаємо від імені Христа: примиріться з Богом! Бо на Того, Хто не знав гріха, Він поклав наш гріх, щоби ми в Ньому стали праведними перед Богом.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Що означає біблійне слово «мир»? У повсякденному розумінні мир — це насамперед відсутність війни, ворожнечі чи конфлікту. Але біблійне поняття значно глибше.
Єврейське «шалом» означає цілісність, гармонію, впорядкованість і повноту життя. Це не просто ситуація, коли ніхто ні з ким не воює, а стан, коли все перебуває на своєму місці й відносини між людьми та Богом відновлені.
Саме такий мир приносить Христос. Апостол Павло говорить про Нього: «Він є мир наш». Через Христа відновлюються наші стосунки з Богом, порушені гріхом. Але цей дар призначений не лише для нас самих.
Павло говорить також про дане нам «служіння примирення». Отримавши мир від Бога, християнин покликаний нести його далі — у свої стосунки з іншими людьми. Тому миротворчість — це не просто уникнення сварок. Це здатність відновлювати порушені стосунки, примирювати, повертати туди, де виникли розлад і ворожнеча, ту гармонію, джерелом якої є Бог.
ЄВАНГЕЛІЄпро пошук свого покликання
Марка 1:16-22
Одного разу Ісус, проходячи біля моря Галілейського, побачив Симона, й Андрія, брата цього Симона, які закидали сіть у море, бо вони були рибалками. І сказав їм Ісус: «Ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви станете ловцями людей».
І одразу ж вони, залишивши сіті свої, пішли за Ним. І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також у човні лагодили сіті; і одразу ж покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним. І приходять до Капернаума; і одразу ж у суботу, увійшовши в синагогу, Він навчав. І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Що таке покликання і як зрозуміти, чого хоче від нас Бог? Євангеліє показує дивовижну простоту покликання перших апостолів. Христос не пояснює їм докладно, що на них чекає, не переконує і не обіцяє успіху. Він лише говорить: «Ідіть за Мною». І вони залишають усе та йдуть.
Звичайно, вони могли чути про Ісуса й раніше. Але почути про Нього — одне, а побачити в Його заклику те, заради чого готовий змінити все життя, — зовсім інше.
Можливо, саме тут відкривається сутність покликання. Це не просто справа, яка нам подобається, і не професія, яку вдалося вдало обрати. Покликання — це відповідь людини на зустріч із Богом. Це те, без чого в певний момент уже неможливо уявити власне життя, не втративши його сенсу.
Це не означає, що покликаний ніколи не боїться і не сумнівається у власних силах. Навпаки, труднощі можуть бути величезними. Іноді саме через них людина починає запитувати себе, чи справді Бог її покликав.
Тому для розпізнавання покликання потрібна духовна чесність: відрізнити сумнів у самому покликанні від страху перед ціною, яку доведеться за нього заплатити. Апостоли пішли за Христом не тому, що знали, куди приведе їх цей шлях, а тому, що знали, за Ким вони йдуть.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Вівторок, 18 серпня 2026
Святці: Мчч. Флора та Лавра. Прп. Іоана Рильського. Ікони Божої Матері «Всецариця» Апостол: 2 Кор. 5:15-21 · Євангеліє: Марка 1:16-22 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро мир із Богом і людьми2 Кор. 5:15-21
Браття, Христос помер за всіх, щоби ті, хто живе, вже не жили для самих себе, але заради Того, Хто для них помер і воскрес. Отже, віднині ми нікого не сприймаємо за плоттю, якщо ж і сприймали Христа за плоттю, то нині вже не сприймаємо. Тому, якщо хто у Христі, той нове створіння; прадавнє минуло, ось тепер усе стало новим. Усе ж від Бога, Який через Ісуса Христа примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення, бо у Христі Бог примирив із Собою світ, не покладаючи на людей провини їхні, а нам довірив сповіщати про це примирення. Отже, ми — посланці Христа, і мовби Сам Бог умовляє через нас; благаємо від імені Христа: примиріться з Богом! Бо на Того, Хто не знав гріха, Він поклав наш гріх, щоби ми в Ньому стали праведними перед Богом.
КОМЕНТАРдо Апостола
Що означає біблійне слово «мир»? У повсякденному розумінні мир — це насамперед відсутність війни, ворожнечі чи конфлікту. Але біблійне поняття значно глибше.
Єврейське «шалом» означає цілісність, гармонію, впорядкованість і повноту життя. Це не просто ситуація, коли ніхто ні з ким не воює, а стан, коли все перебуває на своєму місці й відносини між людьми та Богом відновлені.
Саме такий мир приносить Христос. Апостол Павло говорить про Нього: «Він є мир наш». Через Христа відновлюються наші стосунки з Богом, порушені гріхом. Але цей дар призначений не лише для нас самих.
Павло говорить також про дане нам «служіння примирення». Отримавши мир від Бога, християнин покликаний нести його далі — у свої стосунки з іншими людьми. Тому миротворчість — це не просто уникнення сварок. Це здатність відновлювати порушені стосунки, примирювати, повертати туди, де виникли розлад і ворожнеча, ту гармонію, джерелом якої є Бог.
ЄВАНГЕЛІЄпро пошук свого покликанняМарка 1:16-22
Одного разу Ісус, проходячи біля моря Галілейського, побачив Симона, й Андрія, брата цього Симона, які закидали сіть у море, бо вони були рибалками. І сказав їм Ісус: «Ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви станете ловцями людей».
І одразу ж вони, залишивши сіті свої, пішли за Ним. І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також у човні лагодили сіті; і одразу ж покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним. І приходять до Капернаума; і одразу ж у суботу, увійшовши в синагогу, Він навчав. І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Що таке покликання і як зрозуміти, чого хоче від нас Бог? Євангеліє показує дивовижну простоту покликання перших апостолів. Христос не пояснює їм докладно, що на них чекає, не переконує і не обіцяє успіху. Він лише говорить: «Ідіть за Мною». І вони залишають усе та йдуть.
Звичайно, вони могли чути про Ісуса й раніше. Але почути про Нього — одне, а побачити в Його заклику те, заради чого готовий змінити все життя, — зовсім інше.
Можливо, саме тут відкривається сутність покликання. Це не просто справа, яка нам подобається, і не професія, яку вдалося вдало обрати. Покликання — це відповідь людини на зустріч із Богом. Це те, без чого в певний момент уже неможливо уявити власне життя, не втративши його сенсу.
Це не означає, що покликаний ніколи не боїться і не сумнівається у власних силах. Навпаки, труднощі можуть бути величезними. Іноді саме через них людина починає запитувати себе, чи справді Бог її покликав.
Тому для розпізнавання покликання потрібна духовна чесність: відрізнити сумнів у самому покликанні від страху перед ціною, яку доведеться за нього заплатити. Апостоли пішли за Христом не тому, що знали, куди приведе їх цей шлях, а тому, що знали, за Ким вони йдуть.
