Браття, дяка Богові, Який поклав на серце Титові таку прихильність до вас. Бо я його просив, але він і сам, будучи дуже старанним, пішов до вас добровільно. Із ним послали ми також брата, якого по всіх церквах хвалять за благовістя. А крім того, церкви обрали його супроводжувати нас у збиранні цих дарів, яке ми виконуємо на славу Самого Бога і відповідно до вашого старання, оберігаючись, щоби не зазнати від кого нарікання при такій великій кількості пожертв, доручених нашому служінню; бо ми дбаємо про добре не тільки перед Господом, але й перед людьми. Ми послали з ними і брата нашого, старанність якого не раз випробували багато в чому, і він тепер ще старанніший через велику довіру до вас. Що ж до Тита, це мій друг і співробітник у вас, а щодо братів наших, це — посланці церков, слава Христова. Отже, перед лицем церков дайте їм доказ любові вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами.
А про служіння святим мені зайве писати вам, бо я знаю щирість вашу і хвалюся вами перед македонцями, що Ахайя готова ще з минулого року; і ревність ваша заохотила багатьох. А братів послав я для того, щоби похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоби ви, як я говорив, були готові, і щоб, коли прийдуть зі мною македоняни і знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в соромі, — не кажу «ви», — похвалившись із такою впевненістю. Тому вважав я за потрібне упросити братів, щоби вони пішли наперед до вас і заздалегідь потурбувалися, щоби сповіщене вже благословіння ваше було готове як благословіння, а не як неохочий внесок скупості.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Говорячи про збір пожертв і взаємодопомогу між християнськими громадами, апостол Павло особливо наголошує на чесності та прозорості у поводженні з грошима. Йому важливо бути бездоганним у цьому не лише перед Богом, а й перед людьми.
Йдеться не просто про те, щоб нічого не привласнити. Людина, якій довірено чужі пожертви, відповідає і за те, щоб вони були збережені та використані саме за призначенням. Тому Павло дбає про те, щоб у цій справі не виникало навіть обґрунтованих підозр.
Але за матеріальною відповідальністю стоїть щось більше — довіра. Без неї неможливі ті стосунки, які мають існувати між людьми Царства Божого. Тому навіть така, здавалося б, цілком земна справа, як збір і передавання грошей, стає для Павла частиною християнського свідчення.
Можна багато говорити про віру, любов і Царство Боже, але ставлення до чужих грошей іноді свідчить про нас переконливіше за слова. Чесність, відповідальність і прозорість показують, що за законами Царства можна жити вже тут.
Тому християнське свідчення починається не лише з проповіді, а й із бездоганності у звичайних земних справах.
