Браття, справа служіння цього не тільки поповнює нестатки святих, але й викликає в багатьох великі подяки Богові; люди прославлять Бога, коли це служіння підтвердить ваш послух благовістю Христовому, яке ви сповідуєте, щедро ділячись із ними та з іншими; вони будуть молитися за вас, до вас прагнутимуть заради великої благодаті Божої, явленої на вас. Дяка Богові за невимовний дар Його!
Сам же я, Павло, який особисто між вами скромний, а заочно проти вас сміливий, благаю вас лагідністю й поблажливістю Христовою: прошу, щоби мені і в день приходу мого не вдаватися до тієї рішучої сміливості, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми живемо за плоттю. Бо ми, живучи в плоті, не за плоттю воюємо. І зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на руйнування твердинь: нею руйнуємо задуми і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христу і готові покарати всілякий непослух, коли ваш послух здійсниться. Чи на обличчя ви дивитеся? Хто певний у собі, що він Христовий, той сам по собі суди, що, як він Христовий, так і ми Христові.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Павло характеризує своє спілкування з коринфськими християнами парадоксально: здалеку він сміливий, а в особистій зустрічі — несміливий. При цьому апостол згадує лагідність і поблажливість Христа, які визначають і його ставлення до братів.
Нам знайоме це відчуття. Здалеку легко уявити розмову, підібрати суворі слова і винести однозначну оцінку. Але при зустрічі перед нами постає не створений у нашій уяві образ, а жива людина. І слова, які здавалися такими правильними на відстані, раптом виявляються недоречними.
Особливо це важливо, коли йдеться про чужий гріх. Гріх можна і потрібно відкидати, але людина не зводиться до свого гріха. Здалеку гріх іноді заслоняє її настільки, що ми бачимо лише те, що хочемо засудити. При особистій зустрічі знову бачимо людину, яку, попри її падіння, можна любити.
Тоді стає зрозуміло, що християнське викриття — не удар по грішникові. Його мета — допомогти людині звільнитися від того, що її поневолює. А для цього недостатньо просто сказати правду: потрібно сказати її так, щоб допомогти, а не зруйнувати.
Саме тому на зміну легкій сміливості здалеку приходить лагідність при зустрічі. Засудити гріх просто; значно важче допомогти конкретній людині його подолати.
